Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

75 Глава

Зоя

- Привіт, Зоя. Радий тебе знову бачити.
Мене зустрічає Іван. Чомусь я порахувала його тоді на яхті цілком нормальною людиною. Але спочатку знав, що буде зі мною. Аукціон був лише принадою для НЬОГО. Кого саме – я не поняття не маю.

- Ви з Арні як Бонні та Клайд – ідеальна парочка злочинців.

- А хто ти? ШІСТЕРКА НЕАДЕКВАТНИХ ПРИБЛЮКІВ! - Прошипів а йому в обличчя, коли він різко витяг мене з машини, зачинивши дверцята. Водій одразу зірвався з місця.

- Не наривайся. Тобі треба дістатися в цілості і безпеці на 45 поверх цієї висотки, - вказує кивком голови на хмарочос, що стоїть навпроти нас.

- Якщо з мене впаде волосинка, ти ж розумієш, що з тобою зробить твій бос?

- Розумію. Але також розумію, що ти мене злиш, а я це не люблю.

- Що відбувалося того вечора? Ти ж хотів мене попередити про щось.

- Тобі здалося, Зоя. Це не моя гра, я лише доставив тебе на яхту. Більше я нічого не знав ні тоді, ні зараз. ГРА. Ось що має значення. Але завдяки дурницям твого хлопця доведеться ще й тобі розплачуватися за промахи.

- Арнольд не мій хлопець. Він мене зняв на час перебування в Амстердамі. Ми абсолютно чужі люди.

- Мені не цікаво. Пішли, - пропустив мене вперед, і ми зайшли до будівлі. Звичайно, в таких будинках на вході консьєрж, який привітно нас зустрів і сказав щось своєю мовою, але ми пройшли мимо, зайшли в ліфт. Іван на панелі натиснув кнопку 45 і ми поїхали. На мені був спортивний костюм, Іван знову пройшовся мені поглядом і сказав:

- Могла б вдягтись для такої справи.
- Яка різниця в чому я, якщо мене роздягатимуть? Хто він?

- Спершу ти зустрінешся з Джертом. Якби ти на яхті була з ним більш поступлива, можливо всього цього можна було уникнути.

- Навіщо ти працюєш на нього? Він же моральний виродок. Він...

– На все є свої причини. Тобі не зрозуміти. Давай залишимо ці безглузді розмови. Арні поряд?

– Що? - Перепитала його, розуміючи, що він про щось здогадується.

- У вас нічого не вийде. Якщо він все ж таки хоче, щоб його сестричку відпустили.

- Його немає тут. Я сама приймаю удар.

- Відчайдушна ти. Я б на твоєму місці вже втік. Виходить, ти його. ..

- Не смій! Ні! - Заперечила відразу. Я сама знаю.
Ліфт зупинився і я зрозуміла, що скоро все вирішиться.

- Виходь, прямо по холу, сірі двері з написом "Private".

- Ти не підеш зі мною? Невже довіряєте? Не боїшся, що втечу?

- Не втечеш. Тут скрізь камери. І якщо бути ще точнішим, цей хмарочос належить ЙОМУ! Тому втекти звідси в тебе немає можливості. До побачення, Зоя, - каже напутні слова, натискає на кнопку і їде, залишивши мене віч-на-віч зі своїм страхом.

"Я не дозволю йому завдати тобі болю. Ти не дівчинка з примусу, ти моя дівчинка". Шептав на вушко Арні, стискаючи міцно у своїх обіймах, так сильно, ніби боявся відпускати.
До останнього я вірю йому. Вірю, бо...

- А ось і ти, - чую до болю знайомий і водночас ненависний голос і завмираю на місці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно