Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Яка є цінність у розбитій вазі? 

Чи має сенс ізламаний трофей? 

До ляльки інтерес пройде одразу, 

Як тільки зовнішність зіпсують їй.

Зламай мене, в смітник закинув ловко! 

Не муч байдужістю своєю зайвий раз, 

Хай спалахне яскраво і недовго ... 

Ну не томи! Зламай ти водночас.

Паяцем на забутій курній полці

Не хочу стати. Вбий мене скоріш.

Що в жалості любовній мені толку?! 

Знайди же слово-лезо погостріш.

Зламай мене. «Зламать будь-кого можна» 

Та ось навіщо? Втрачу швидко шарм ... 

Але не зберегти його притворно, 

Де кожен день - не радість, а кошмар.

І може від безсилля чи від скуки 

Мене розкриєш... Тільки без образ: 

Зламана лялька повна гіркой мýки

І жалюгідна без своїх прикрас.

Доб'єшся ти свого - я знаю точно. 

Цікаво ж, як там нутрощі зплелись... 

Ось тільки душу "ляльці" розкурочив, 

В її ти очі безсоромно не дивись.

Любов Світлова. "Зламана лялька"

(Переклад Катерини Дако)

- Вітаю, ви справді вагітні! - лікар повернувся до кабінету, тримаючи в руках результати тестів. - Термін зовсім невеликий, десь п'ять-шість тижнів. Це акушерські. Зачаття було близько трьох тижнів тому. Зараз ми зробимо УЗД, щоб переконатися, що все гаразд.

Вагітна! Ні, не так. ВАГІТНА!!! Отак буде правильно. Це ЙОГО дитина, НАША дитина. Кращого подарунка на День народження і придумати не можна було.

Сьогодні Лола прокинулася з відчуттям, що щось має статися. Щось дуже гарне. І хоча почувала себе не так, щоб чудово, вона сподівалася, що її підозри підтвердяться. Кілька днів їй було трохи нудно вранці, та й місячні затримувалися ось уже більше, ніж на тиждень.

Вона розуміла, що єдиний раз, коли це могло статися, був пам'ятний вечір із Ігорем. Саме тоді Гордій не користувався захистом. У спогадах про той вечір була певна частка гіркоти. Але виходить, що саме тоді все й вийшло. Щоб отак, з одного разу?
Це справді було дивом із чудес! Серце співало від щастя. І саме сьогодні її коханий мав повернутися з відрядження, в яке поїхав більше двох тижнів тому, одразу після вечері у ресторані.

Лола дуже чекала цього вечора, адже сьогодні був її двадцять четвертий день народження.

На УЗД лікар підтвердив, що вагітність маткова, розвивається згідно з термінами. Сказав, що за кілька тижнів можна буде вже почути серцебиття. Видав знімок, на якому було видно маленьку трохи довгасту бульбашку. Невже це і є їхня дитина?

Лола мчала до них у квартиру, не чуючи землі під ногами. Біля квіткового кіоску вона раптом загальмувала і вирішила, що хоче прикрасити сьогоднішній день букетом біло-кремових троянд. Якось це дуже відображало її стан. Все здавалося ніжним та повітряним, кремовим та чарівним.

Купивши понад два десятки троянд, Лола схопила мобільний і зробила селфі. Підписала урочисто та загадково, і виклала пост в інстаграм, чого практично ніколи не робила. Але сьогодні їй хотілося поділитись своїм щастям з усім світом.

Потім примчала на їхню квартиру, поставила квіти у гарну вазу у формі сплющеної кулі, яку знайшла на кухні, і поставила букет на стіл у вітальні.

Знову схопила мобільний та зателефонувала Інні. Та вже вітала Лолу з днем ​​народження, але основних новин ще не знала.

Захлинаючись від захоплення, Лола розповіла подрузі, що у неї намічаються грандіозні зміни у житті. Інна була дуже рада за неї, але чомусь трохи скептично запитала:

- Ти впевнена, що Гордій захоче дитину?

Лола осіклася на півслові. Вона навіть не подумала, що новина про їхнє маля може бути неприємна чоловікові. Але відразу постаралася викинути цю думку з голови.

- Ну звісно, ​​він буде радий! Це ж його, тобто НАША дитина!

Подруга промовчала, ніби не до кінця вірячи словам Лоли. Швидше за все про себе сказавши: "Дай Бог".

- Ось побачиш, він дуже зрадіє! - Лола знову згадала, що вже сьогодні вони нарешті побачаться з Гордієм. - Я одразу скажу йому, як тільки він приїде. Але ж не по телефону. Не можу дочекатися...

А Інна продовжувала так само задумливо мовчати.

***
Лола вибігла в коридор одразу, як тільки почула поворот ключа у замку. Вона дуже чекала на нього, і ось нарешті Гордій приїхав. Втомлене обличчя, круги під очима, наче він кілька ночей не спав.

Але варто йому подивитися на Лолу, як складки на лобі розгладилися, і Гордій притягнув дівчину в обійми. Припав у жадібному поцілунку. Було видно, що він теж скучив.

Лола вдихала його запах, такий рідний, такий знайомий. Такий близький. Тепер ще ближчий. Ближче вже нікуди, адже під серцем у неї росла маленька грудочка, бульбашка, їхня майбутня дитина.

- Я скучила, - сказала вона, як тільки він розтис руки.

Гордій пройшов у вітальню, не зводячи очей з Лоли. Вона не знала, чи проведуть вони цей вечір удома чи вирушать кудись, тому одяглася в легку сукню, блідо-рожеву та повітряну. Нехай і не по сезону, але вона почувала себе принцесою із казки.