Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

Андрій..

Я втратив барви життя, неначе час зупинився на тому моменті, коли мені якимось дивним образом потрапили до рук ці фото..

Перше що хотілося- це розірвати них на дрібненькі шматочки, так неначе й не було цього всього..

А що якщо це не вона?Так напевне, це якийсь фотошоп. Можливо навіть батько постарався адже він досі нічого не хоче чути про Мар'яну.Так неначе її і не існує.Але ж вона є, і я без неї не можу, не уявляю..

Але коли вона підтвердила, що це ніякий не фотошоп, і все це насправді так?Мене понесло..

Я настільки розізлився, що ладен був руйнувати все навкруги. Трощити безпорадно спалюючи за собою мости..Мене кидає від однієї думки, що вона там з цим виродком, а що якщо це дійсно так?Що якщо вона ніколи не любила мене а просто використала,  а я як той закоханий бовдур повірив, вирішив що в нас сім'я.Адже чудова сім'я..І донька?

Настя?І що мене смикнуло ляпнути про те що можливо вона не моя..Це був не я, а інший Андрій, егоїст і придурок..Клятий придурок

Настя моя і крапка, і хто б що не сказав я вже люблю її і ні що не зможе це змінити..

І я зник..Вимкнув телефон, і з дня в день топив свою злобу і ненависть у алкоголі..

Скільки так минуло часу я й сам не знаю допоки мені на шляху не зустрілася Сніжанна.

-Андрію а що відбувається?- вона застала мене в черговому барі з келихом віски..

-Де ви всі ділися?Що на іншу планету полетіли?Твій телефон вимкнений, Мар'янки теж вимкнений..

-А до квартири піти не пробувала?- з сарказмом, адже це зрозуміло як два плюс два..

-Та ти що? Якаж я тупа!- вдарила по руках- це ж потрібно просто зайти до вас додому!- а потім вона змінилася на лиці, і зі злості випалила- була я там!І знаєш мені ніхто не відкрив!!

-В сенсі?

-В сенсі там не має нікого!Якого біса Тихонов!!Що відбувається з вами..Ти не знаєш де твоя наречена і донька?Який ти мужик після цього..

Вона щось там ще пищала але я  її вже не слухав, а швидко поїхав додому..

Як і сказала Сніжанна квартира виявилася пустою.Те єдине місце де мені було тепло і затишно, зустріло мене холодом і темрявою..

Я зазирнув до кімнати Насті і присів поруч з дитячим ліжечком..Шафа в якій зберігалися речі була порожньою, і лише іграшки акуратно складені на застеленому ліжечку..

Нічого не виявилося і з Мар'яниних речей.Хіба що запах, він переслідував мене повсюди.Вся наша кімната пропахла Мар'янкою, це єдине що мені лишилося, аромат і спогади..

Знову все полетіло шкереберть..Доля наче вчергове нас випробовує ...

На столику у гардеробній я знайшов конверт з листом..Не важко здагадатися кому саме він адресувався..

     "  Я йду...Точніше їду..Повертаюся додому, туди де все почалося. Я повертаюся до мами, оскільки ніяк не могла з тобою зв'язатися, то ось так пишу.За нас не хвилюйся, з нами все гаразд.Настуня правда декілька днів тому прихворіла, але зараз все добре.Я не буду претендувати на те щоб ти не бачився з Настею.Ти можеш приїхати в будь- який день, я впевнена вона буде дуже рада..А я..Коли зможеш розібратися в собі, тоді й поговорим, я не кваплю і розумію що тобі боляче.Повір мені болить не менше твого..Я залишаю тобі кредитку яку ти колись дав, вона мені більше не потрібна, не хочу щоб ти подумав що я корислива, а також каблучку, судячи по всьому я більше не твоя наречена, і вона більше не моя..Бережи себе Андрійку, ти потрібен нашій донечці..!"

Все догрався..Хоч досі не знав що мені з усім цим робити.Так і не розібрався, чи зможу пробачити колись Мар'яні зраду..Але точно не хотів, щоб вони поїхали.Мене гріла думка, що вони живуть тут, у них все є, і вони в безпеці..

А тепер що?Я знаходжуся за сотні кілометрів від своїх дівчат, і навіть не знаю як вони там?

Мені так не вистачає, веселого дитячого сміху..Але я досі не знаю, що сказати Мар'яні, я до божевілля хочу побачити її, але у голові відразу спливають картинки де вона з цим чоловіком і мене знову накриває..

Вішаю каблучку Мар'яни на ланцюжок з хрестиком, і вирішую завтра вранці їхати.Побачитися з Настею.Що б там у нас з Мар'яною не трапилося, дитина ні в чому не винна..І ми любимо її однаково.

******

Прийшовши до квартири мами Мар'яни хвилююся, неначе пацан  перед побаченням..Розумію що доведеться поговорити, але до кінця не розумію до чого може довести нас ця розмова.

Серцем я хочу вірити їй, хочу щоб все було як раніше, але факти говорять інше.І щодо фактів я вирішив дещо перевірити.Добре що у мене у поліції працює однокласниця, до якої я власне і звернувся за допомогою...

Я хочу знати яка сволота приклала руку, до того що ми не разом.І якщо це дійсно так, то я зітру цю людину в порох.Я попросив зібрати всю інформацію про цього її однокласника, в тому числі адресу і місця де часто буває.

Хочу сам з ним поговорити, а заодно й натовкти морду, адже є ж за що у будь- якому випадку.

Двері квартири відчинилися і спочатку я побачив маму Мар'яни а вже потім до мене в обійми кинулася Настя х вигуками:

-Татку, ти повернувся з відрядження!!- тобто Мар'яна сказала їй, що я у відрядженні?

Це розумно, адже я навіть не уявляю якби зміг викрутитися перед Настею. 

-Так моє сонце, і я дуже дуже сумував за тобою- лише у цих крихітних обіймах, мені стало так легко і тепло, що я ладен на все лише б це тривало завжди.

Сьогодні ж поговорю з Мар'яною.Хоч і не легко, але нам потрібно поговорити.Тоді я діяв і говорив на емоціях, а охолонувши зрозумів що багато зайвого вилетіло з моїх уст, а найбільше я жалію про сказане з приводу Насті..

З мамою Мар'яни ми перекинулися декількома словами, а після цього ми пішли з донькою гуляти..

Мені так багато хотілося показати і сказати, що на це й не вистачить місяця, але оскільки у часі я був обмежений і наближався вечір, то вирішив залишити деякі плани і на завтра, бабуся буде хвилюватися, та й Мар'яна скоро повернеться..

При думці про те, що скоро я побачу її в районі серця якось дивно занило, я хвилююся..Ніхто не знає до чого може довести наша розмова, ми обидва накоїли дурниць, але я найбільше..