read-books.club » Фентезі » Крізь час. Темна Вежа II 📚 - Українською

Читати книгу - "Крізь час. Темна Вежа II"

179
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Крізь час. Темна Вежа II" автора Стівен Кінг. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 74 75 76 ... 119
Перейти на сторінку:
Дама прокинулася, і сам скинув із себе сон.

Ось вона перекотилася на інший бік. Ось вона, орудуючи кігтистими лапами, на які перетворилися її руки, почала підтягуватися по піску туди, де лежали його кобури. Він дивився, як вона дістала один з них, підповзла ближче до Едді, затрималася, задерши голову, ніздрі надималися й опускалися — не просто втягуючи повітря, а смакуючи його.

Так. Саме цю жінку він перевіз через поріг.

Коли вона глянула на стрільця, він не просто вдав, ніби спить, бо вона б нюхом відчула вдавання. Він справді заснув. А коли відчув, що її погляд повернув у інший бік, прокинувся і знову розплющив око. Він побачив, як вона піднімає револьвер — для цього їй довелося докласти менше зусиль, ніж Едді, коли Роланд спостерігав, як він це робить вперше, — й націлює його в голову Едді. Трохи зволікає, а на обличчі написаний невимовно хитрий вираз.

У ту мить вона нагадувала йому Мартена.

Детта поторсала циліндр. Спочатку їй ніяк не вдавалося його відкрити, але зрештою вона вийшла переможницею. Подивилася на головки гільз. Роланд напружився, очікуючи, що вона побачить пробиті ударниками капсулі, далі — що вона поверне револьвер, огляне інший бік циліндра і помітить, що замість свинцю там порожнеча (він міркував над тим, аби зарядити револьвери патронами, які не вистрелили, але швидко відмовився від цього задуму; Корт учив їх, що кожним револьвером керує Старий Парнокопитий і патрон, що одного разу не вистрілив, вдруге може не схибити). Якщо вона це зробить, він одразу стрибне.

Але вона закрила циліндр, почала зводити курок… але знову зупинилася. Спинилася, аби почекати, поки тихе клацання зіллється з виттям вітру.

«Ось така друга, — подумав він. — Господи, вона зла й безнога, але це не заважає їй так само бути стрільцем, як і Едді».

Він чекав разом із нею.

На узбережжі шаленів вітер.

Вона повністю звела курок та майже впритул піднесла дуло до скроні Едді. І, вишкіривши зуби в усмішці вурдалака, натиснула на гачок.

Клац.

Роланд чекав.

Знову натиснула. І ще раз. І ще.

Клац-клац-клац.

— МУДАК! — закричала вона і плавно, граційно повернула револьвер рукояткою від себе.

Роланд весь підібрався, але не стрибнув. Дитині невтямки, що таке молоток, поки вона не розтрощить ним собі пальця, забиваючи гвіздка.

Якщо вона вб'є його, то вб'є й тебе.

«Це не має значення», — відгукнувся невблаганний Кортів голос.

Едді ворухнувся. Рефлекси у нього були непогані. Саме це його і врятувало: він рухався досить швидко, аби уникнути удару, який відправив би його в безпам'ятство або навіть позбавив життя. І замість того, щоб опуститися на беззахисну скроню, важка рукоятка револьвера ковзнула по щоці і вдарила в щелепу.

— Що… Господи!

— МУДАК! БІЛОМАЗИЙ МУДАК! — верещала Детта, і Роланд побачив, що вона вдруге заносить револьвер над головою Едді-1 хоч вона була безногою, а Едді відкочувався вбік, чекати далі він не міг. Якщо Едді й зараз не засвоїть урок, то не засвоїть його більше ніколи. Наступного разу, коли стрілець накаже йому пильнувати, Едді послухається. Крім того, те стерво було метке. Нерозумно бодай на мить довше покладатися на те, що Едді моторний чи Дама знову схибить.

Він стрибнув, пролетів над Едді й повалив її на спину, опинившись зверху.

— Що, свербить, мудак? — закричала вона на нього, водночас притискаючись лоном до його паху і заносячи руку з револьвером над його головою. — Хочеш мене? То я тобі зараз дам, ох дам!

— Едді! — знову закричав він, цього разу командним тоном. Деякий час Едді, не ймучи віри, широко розплющивши очі, просто зойкав. Зі щелепи, що вже почала розбухати, юшила кров. «Давай, чого ж ти застиг? — подумав Роланд. — Чи просто не хочеш мене рятувати?» — Сили стрімко покидали його, і наступного разу, коли вона опустить важкий револьвер, то зламає йому руку… себто, якщо він встигне вчасно її підняти для захисту. А коли не встигне, то вона проломить йому голову.

Але Едді почав рухатися. Він упіймав револьвер, коли той стрімко опускався вниз, і жінка, повертаючись до нього, заверещала. Вона кусалася, наче вампір, і поливала його вуличною лайкою, настільки безнадійно південною, що навіть Едді не тямив ані слова. Для Роланда ж це звучало так, наче Детта зненацька заговорила іноземною. Але Едді спромігся забрати у неї револьвер. І тепер, коли нависла загроза удару була усунута, Роланд зміг прикувати її до землі.

Навіть тоді вона не облишила своїх спроб: продовжувала пручатися, вириватися й проклинати їх. Все обличчя було залите потом. Едді тільки й робив, що витріщався, розкриваючи й закриваючи рота, наче риба, викинута на пісок. Він обережно торкнувся своєї щелепи, скривився й оглянув пальці, замарані кров'ю.

Жінка кричала, що замочить їх обох, що вони можуть спробувати зґвалтувати її, але вона їх загризе своєю діркою, кругом неї там гострі зубиська, і якщо вони захочуть спробувати, то дізнаються.

— Що це нах… — тупо почав Едді.

— Мій патронташ, — важко дихаючи, різко наказав йому стрілець. — Принеси його. Я перекочуся на спину, щоб вона була зверху, а ти схопиш її за руки і зв'яжеш їх за спиною.

— ХУЙ вам! — заверещала Детта, і її безноге тіло забилося з такою силою, що мало не скинуло з себе Роланда. Він відчув, як вона намагається культею свого правого стегна вмазати йому по яйцях.

— Я… Я… вона…

— Ворушися, будь прокляте обличчя твого батька! — прогримів Роланд, і Едді нарешті зрушив з місця.

4

Зв'язуючи Одетті руки, вони двічі мало не втратили над нею контроль. Але нарешті Едді вдалося зав'язати Роландів патронташ на ковзкий вузол довкола її зап'ясть, коли стрілець — з усіх сил — нарешті завів їх їй за спину (змушений весь час ухилятися від неї, наче мангуст — від змії; укусів він уник, але, поки Едді закінчив зв'язувати їй руки, стрілець був весь заляпаний слиною). А потім Едді потяг її по піску, тримаючи за короткий повідок саморобного лассо. Він не хотів робити боляче цій верескливій істоті, що борюкалася й бризкала прокльонами. Вона була далеко гидкішою за омароподібних потвориськ — через інтелект, який надавав їй інформацію. Але Едді знав, що вона може бути прекрасною. І не хотів завдавати шкоди іншій особі, яку таїла в собі ця посудина, наче живу голубку — в одному з потаємних відділень чарівної коробки фокусника.

Десь у глибинах цієї верескливої потвори була Одетта Голмс.

5

Попри те, що його останній їздовий кінь — власне, мул — здох ще в незапам'ятні часи,

1 ... 74 75 76 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Крізь час. Темна Вежа II», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Крізь час. Темна Вежа II"