Читати книгу - "Ілон Маск"

Маска, ULA брала 380 мільйонів доларів за один політ, тоді як SpaceX брала б 90 мільйонів. (цифра у 90 мільйонів перевищувала стандартні для SpaceX 60 мільйонів, тому що уряд має певні додаткові вимоги до запусків у рамках таємних проектів.) Маск вказав на те, що, просто обравши SpaceX постачальником послуг запуску, уряд міг би зекономити кошти, яких вистачило б на супутник, що його нестиме ракета. Ґесс не мав чим відповісти. Він стверджував, що подані Маском цифри щодо ціни, яку ULA бере за запуск, не відповідають дійсності, але не зміг назвати власну цифру. Ці слухання також відбулися у час, коли напруга між Сполученими Штатами та Росією зросла через агресію Росії в Україні. Маск слушно зазначив, що Сполучені Штати, можливо, невдовзі накладатимуть на Росію санкції, які можуть зачепити й сферу аерокосмічного обладнання. Виявляється, у виробництві своїх ракет Atlas V, які виносять на орбіту таємне американське військове обладнання, ULA покладається на двигуни російського виробництва. «Наші запускові апарати Falcon 9 і Falcon Heavy є по-справжньому американськими, — сказав Маск. — Ми розробляємо і виробляємо наші ракети в Каліфорнії та Техасі». Ґесс на це заявив, що ULA купила таку кількість російських двигунів, якої вистачить на два роки, а також придбала проектну документацію до них і тепер перекладає її з російської на англійську, причому сказав це з незворушним виразом обличчя. (Через кілька місяців після цих слухань ULA звільнила Ґесса з посади генерального директора і підписала угоду з Blue Origin про розробку ракет американського виробництва.)

Найбільше під час слухань засмутили моменти, коли слово для запитань взяв сенатор зі штату Алабама Ричард Шелбі. ULA має виробничі потужності в Алабамі та близькі зв'язки з сенатором. Шелбі не оминув можливості зіграти роль захисника інтересів свого рідного краю, кілька разів підкресливши, що ULA може похвалитися шістдесятьма вісьмома успішними запусками, та поцікавившись, що Маск думає про це досягнення. Аерокосмічна галузь є одним із найбільших спонсорів Шелбі, і в результаті він показав себе на диво прихильним до збереження бюрократії та ворожим до конкуренції у тому, що стосується доставки речей у космос. «Зазвичай конкуренція дає кращу якість та нижчі суми контрактів, але ринок космічних запусків нетиповий, — сказав Шелбі. — Це обмежений попит у рамках промислової політики уряду». Березневі слухання, під час яких Шелбі зробив ці заяви, в підсумку виявилися практично ошуканством. Уряд погодився оголосити тендер на чотирнадцять зі своїх запусків, пов'язаних з державною таємницею, замість просто віддати ці контракти ULA. Маск приходив до Конгресу, щоб пояснити, чому SpaceX була розумним вибором і реальним кандидатом на виконання цих та інших запусків. Наступного дня після слухань Військово-повітряні сили зменшили кількість запусків, відкритих до тендеру, з чотирнадцяти до від одного до максимум семи. Через місяць SpaceX подала до суду на ВПС, вимагаючи шанс заробити свою частку ринку запусків. «SpaceX не просить присудити їй контракти на ці запуски, — заявила компанія на своєму вебсайті freedomtolaunch.com (свободазапусків.com). — Ми просто просимо про право взяти участь у конкурентній боротьбі»[58].

Головний конкурент SpaceX у Сполучених Штатах по лінії місій доставки запасів до МКС і виведення на орбіту комерційних супутників — Orbital Sciences Corporation. Заснована у Вірджинії 1982 року, компанія почала свою діяльність дуже подібно до SpaceX — як новачок, який зібрав зовнішнє фінансування та зосередився на виведенні маленьких супутників на низьку навколоземну орбіту. Orbital має більше досвіду, але не такий широкий спектр типів апаратів. У питанні двигунів та корпусів ракет Orbital залежить від постачальників, серед яких є російські та українські компанії, що робить її радше збиральником космічних апаратів, ніж справжнім виробником, як SpaceX. Інша відмінність від SpaceX полягає у тому, що капсули Orbital не витримують подорожі з МКС назад на Землю, тож вона не може повертати результати експериментів та інші матеріали. У жовтні 2014 року одна з ракет Orbital вибухнула на пусковому майданчику. Змушена призупинити запуски на час розслідування інциденту, Orbital звернулася по допомогу до SpaceX. її цікавило, чи Маск має зайві ресурси, які дали б йому змогу потурбуватися про деяких клієнтів Orbital. Компанія також заявила, що вона теж бажає відійти від використання російських двигунів.

Що стосується доставки в космос людей, то чотирирічний контракт NASA на транспортування астронавтів до МКС виграли SpaceX і Boeing. За подальшу розробку своїх капсул і перевезення людей на МКС до 2017 року SpaceX отримає 2,6 мільярда доларів, а Boeing — 4,2 мільярда доларів. Обидві компанії, по суті, створять заміну космічному шатлу і відновлять спроможності Сполучених Штатів з проведення пілотованих польотів. «Я насправді не маю проблем з тим, що Boeing отримає удвічі більше грошей за те, що задовольнить ті самі вимоги NASA, що й SpaceX, за рахунок гірших технологій,— каже Маск. — Дві компанії у грі — краще для просування вперед справи польотів людей у космос».

Колись здавалося, що і SpaceX стане лише пані, що вміє виконувати один-єдиний трюк. Згідно з первісними планами компанії, її основною робочою машиною повинна була стати невеличка Falcon 1. Із вартістю одного польоту від шести до дванадцяти мільйонів доларів, Falcon 1 була найдешевшим способом доставити щось на орбіту, і вже це викликало захват у людей із космічної галузі. Коли Google 2007 року оголосила свій конкурс Lunar X Prize — 30 мільйонів доларів призових коштів для людей, які змогли би приземлити робота на поверхню Місяця, — багато з поданих пропозицій обрали в ролі апарата для запуску саме Falcon 1, бо вона виглядала єдиним варіантом доставки чогось на Місяць за розумні кошти. Науковці з цілого світу так само були в захваті, адже вважали, що вперше у них з'явився спосіб запустити на орбіту свої експерименти за прийнятну ціну. Але попри всі завзяті розмови про Falcon 1 попит на неї так і не матеріалізувався. «Стало ясно, що існує велика потреба у Falcon 1, але на це нема:грошей, — розповідає Шотвелл. — Ринок має бути спроможним створити базу для певної кількості апаратів, а три ракети на рік — це не бізнес». Останній запуск Falcon 1 відбувся в липні 2009 року з Кваджалейну, коли SpaceX вивела на орбіту супутник на замовлення малайзійського уряду. 3 того часу люди в аерокосмічній галузі не переставали бурчати. «Ми прочинили дня Falcon 1 усі двері, які могли, — каже Шотвелл. — Я вклалася в це емоційно — і була розчарована. Я очікувала потоку замовлень, але минуло вісім