Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Я завжди радітиму, коли знову бачитиму Вас, коли Ви приїдете до Парижа{1006}. Багато разів я була в Римі, однак не мала Вашої адреси, не знала, чи хочете Ви зустріти мене й не наважилась подати Вам знак.

Я часто хотіла Вам написати.

Від часу тих жахливих днів останнього квітня я думаю, знову й знову думаю про все це нещастя, без відповіді, без поради.

Пауль обрав найанонімнішу й найсамотнішу смерть, яка тільки може бути. Тут можна тільки мовчати, поважати його, проте це надзвичайно тяжко, Ви ж знаєте. Ви, очевидно, знаєте, що останні два роки я не жила разом з ним{1007}. Я не могла вже допомогти йому, я тільки руйнувала себе разом з ним, і при цьому був Ерік. Мені здається, що Пауль справді це деколи розумів. Однак це було дуже тяжко. Чи було це правильним рішенням? Чи існувало рішення? І яке саме? Чи мала я рацію? Я багато думаю над цим. Якби ж я знала! Як я цього боялася! Я не можу писати про все це, але й жити з цим мені дуже тяжко. Мене супроводжують тільки невдачі. Однак навіщо Вам розповідати про все це!

Деколи до мене доходили чутки про Вас, дуже непевні, про те, що Вам поводиться зле{1008}, і я часто думала про Вашу нелегку долю.

Повірте мені, я завжди бажала Вам усього найкращого. Вам особисто, у житті й роботі.

Я намагаюсь боротися, деколи надто важко це зносити, і часто я сама готова впасти під цим тягарем.

Ось тут Ваші квіти: троянди. Одного разу Ви вже надсилали мені такі ж{1009}. Я цього не забула — квіти, які так любив Пауль. Вони тут, вони від того, хто також страждав за Пауля, і хто Пауля також кохав.

Пробачте мені, що я можу сказати Вам ці слова лише так незграбно, однак це мене дуже зворушує — знати, що сьогодні Ви мені настільки близькі. —

Коли я приїду до Риму — може, близько Різдва? — то чи можу відвідати Вас?

Ерікові виповнилося п’ятнадцять, у цьому віці батько потрібен, напевно, найбільше. Він дуже хороший, однак завдає мені дуже багато клопотів.

Він сам собою незадоволений, почувається нещасним, не працює належним чином і цілковито ще у хлоп’ячому віці. У цьому немає нічого страшного, однак йому важко допомогти.

Я обіймаю Вас, Інґеборґ, з усією своєю прихильністю і дякую ще раз

Жизель

Напишіть мені щось про себе. Мені принесло б радість дізнатися, що Вам тепер добре ведеться. Я Вас прошу.

232 {1010} Жизель Целан-Лестранж до Інґеборґ Бахман, Париж, 20.12.1970

78 Рю де Лоншан

Париж 16

Неділя

Ма chère Ingeborg, …

Моя дорога Інґеборґ,

наближаються свята{1011}, які вже давно стали для мене обтяжливими. Ерік їде кататись на лижах до Австрії.

Останнім часом я часто мала невеликі проблеми зі здоров’ям і мушу залишити Париж і свою квартиру, які мене дедалі більше пригнічують. Оскільки я завжди була досить незграбною щодо складання планів, то тільки сьогодні наважилася поїхати звідси. Одна дуже мила приятелька запрошує мене до Риму{1012}. Уже завтра я спробую отримати місце в потязі, який їде до Риму.

Я дуже охоче хотіла б зустрітися з Вами, якщо це не перешкодить Вам{1013}, і спробую телефонувати, якщо віднайду Ваш номер.

Якщо отримаю місце на наступну середу, то буду вранці в четвер у Римі. А ні, то наступного дня, надіюсь. Я буду там близько десяти днів.

Житиму в пані Маріанни КРАЙСКІ{1014}, віа Людовіко ді Монреаль 12 (квартира 16) 580 74 55.

Надіюся, що у Вас усе добре, і що Ви можете працювати.

До скорої зустрічі. Від щирого серця

Жизель.

233 {1015} Жизель Целан-Лестранж до Інґеборґ Бахман, Рим, 1.1.1971

1-го січня 1971 р.

Ма chère Ingeborg….

Моя дорога Інґеборґ,

наша зустріч у Римі була для мене справжньою зустріччю, важливою і значущою, як справжні речі. Таке буває нечасто.

Я тільки боюся, що надто втомила Вас, що залишалася надто довго й перешкодила піти спати. Надіюсь, що у Франкфурті все пройшло добре{1016}, і що Ваше повернення до Риму стане новим початком.

Пам’ятайте завжди, для мене важливо знати, що Ви є, що у Вас усе добре, що Ви можете працювати.

Я багато думаю про Вас. Я обіймаю Вас

Жизель

Дякую за Ваше дружнє прийняття

234 {1017} Жизель Целан-Лестранж до Інґеборґ Бахман, Париж, 11.—13.2.1971