Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

євразійці? Чому всі новоґвінейці та корінні австралійці в 1800 р. н. е. продовжували використовувати кам’яні знаряддя на кшталт тих, які за тисячі років до того було облишено в Євразії й у більшій частині Африки, попри те що найбагатші в світі поклади міді та заліза розташовані на Новій Гвінеї та в Австралії відповідно? Через усі ці факти чимало дилетантів гадають, що євразійці переважають інші народи за винахідливістю та інтелектом.

А якщо, з іншого боку, не існує такої нейробіологічної різниці між народами, яка би пояснювала континентальні відмінності в технологічному розвитку, тоді чим же їх пояснити? Альтернативний погляд пропонує героїчна теорія винаходів. Із її погляду, технологічні досягнення були найбільшою мірою справою рук рідкісних геніїв, як-от Йогана Ґутенберґа, Джеймса Вата, Томаса Едисона і братів Райтів. Це все були європейці або нащадки європейських емігрантів в Америці. Те саме стосується Архімеда й інших рідкісних геніїв стародавнього світу. Чи могли такі генії народитися в такій самій кількості на Тасманії або в Намібії? Чи історія технологій не залежить від випадкових місць народження жменьки надзвичайних винахідників?

Згідно з іще одним альтернативним поглядом, справа не в індивідуальній винахідливості, а в сприйнятливості цілих суспільств до нововведень. Деякі суспільства здаються безнадійно консервативними, зосередженими на собі й ворожими до змін. Таким було враження багатьох представників Заходу, які намагалися допомогти народам «третього світу», але кінець кінцем розчаровувалися. Самі люди поодинці видаються безумовно розумними; проблема натомість полягає в їхніх суспільствах. Як інакше пояснити, чому аборигени Північно-Східної Австралії не перейняли лук і стріли, які вони бачили на ділі в острів’ян Торесової протоки, із котрими торгували? Чи могли всі інші суспільства цілого континенту також бути несприйнятливими, чим і пояснюються повільні темпи розвитку технологій у них? У цьому розділі ми нарешті зазирнемо в корінь центрального питання цієї книжки: чому технології розвивалися такими неоднаковими темпами на різних континентах.

За відправний пункт наших розмірковувань над цими питаннями візьмімо широко відомий погляд, виражений у прислів’ї «необхідність — мати винахідливості». Він означає, що винаходи буцімто з’являються тоді, коли суспільство має незадоволені потреби: якась його технологія визнається за незадовільну або обмежену. Потенційні винахідники, яких мотивує перспектива багатства і слави, відчувають цю потребу і шукають способів задовольнити її. Кінець кінцем деякі з них знаходять кращий варіант замість наявної незадовільної технології. Суспільство приймає це розв’язання, якщо воно сумісне із його цінностями й іншими технологіями.

Досить багато винаходів відповідають цьому широко відомому поглядові на необхідність як матір винахідливості. В 1942 році в розпал Другої світової війни уряд США започаткував Мангетенський проект, який мав на меті створення атомної бомби раніше за нацистську Німеччину. Проект увінчався успіхом за три роки і коштував 2 млрд доларів (еквівалент нинішніх 20 млрд доларів). Серед інших прикладів — винайдення Елі Вітні в 1794 році волокновіддільника, який прийшов на заміну працемісткій ручній очистці бавовнику, який вирощували на півдні США, та винайдення Джеймсом Ватом у 1769 році парового двигуна, покликаного розв’язати проблему відкачування води із британських вугільних шахт.

Ці добре відомі приклади вводять нас в оману, створюючи враження, нібито інші важливі винаходи також були відповідями на відчувані потреби. Насправді ж багато або більшість винаходів з’явилися завдяки людям, яких спонукала їхня допитливість або тяга товктися з технікою за відсутності будь-якої первинної затребуваності продукту, який вони задумали. Після того, як прилад винайдено, винахідник мусить знайти застосування для нього. І тільки потім, коли прилад значний час послужить користувачам, у тих з’явиться «потреба» в ньому. Ще інші прилади було винайдено для однієї цілі, але з часом їх здебільшого починають використовувати зовсім для іншої, непередбаченої цілі. Як не дивно, але до винаходів, які шукали собі застосування, належать багато важливих технологічних проривів Нового часу — від літаків і автомобілів до двигунів внутрішнього згорання, електричної лампи, фонографа і транзистора. Отож, винахідливість часто сама буває матір’ю необхідності, а не навпаки.

Гарна ілюстрація цієї думки — історія винайденого Томасом Едисоном фонографа, найоригінальнішого витвору цього найвидатнішого винахідника

Нового часу. Створивши у 1877 році фонограф, Едисон опублікував статтю, в якій запропонував десять практичних застосувань для цього винаходу, зокрема: збереження останніх слів людей перед смертю, запис книжок для прослуховування сліпими, голосове оповіщення часу на годиннику і навчання правильній вимові. Відтворення музики не входило до переліку Едисонових пріоритетів. За кілька років великий винахідник заявив своєму помічникові, що цей винахід не має комерційної цінності. Ще за кілька років він змінив думку і зайнявся продажем фонографів як офісних диктофонів. Коли інші підприємці створили музичні автомати, змусивши фонографи грати популярну музику після вкидання монети, Едисон обурився проти такого принизливого використання свого винаходу, яке відбивало в інших користувачів охоту використовувати цей пристрій для серйозних офісних цілей. Лише десь через 20 років Едисон неохоче допустив, щоб його фонограф використовували для запису й відтворення музики.

Транспортний засіб на двигуні — ще один приклад винаходу, використання якого очевидне для нас. Однак його не було винайдено у відповідь на якийсь попит. На той час, коли Ніколаус Ото створив свій перший двигун внутрішнього згорання в 1866 році, коні забезпечували людям наземне транспортування вже майже 6 тис. років, хоч їх дедалі більше протягом попередніх десятиліть витісняли залізниці на паровому двигуні. В той час не було ні кризи із кількістю коней, ні розчарування залізницями.

Оскільки двигун Ото був слабким, важким і двометровим заввишки, він не зарекомендував себе порівняно з кіньми. Лише в 1885 році двигун було настільки поліпшено, що Ґотфрид Даймлер надумав поставити його на велосипед, тим самим створивши перший мотоцикл; йому довелося почекати до 1896 року, щоб збудувати перший автомобіль.

У 1905 році транспортні засоби на двигуні залишалися дорогими і ненадійними іграшками для багатіїв. Широкий загал повністю задовольняли коні й залізниця аж до початку Першої світової війни, коли військовики дійшли висновку, що їм таки потрібні автомобілі. Наполегливий післявоєнний лобізм із боку армій і виробників автомобілів кінець кінцем переконав загал, що автомобілі потрібні, тож ними почали заміняти кінні вози в індустріалізованих країнах. Навіть у найбільших американських містах повна заміна зайняла п’ятдесят років.

Винахідники нерідко товчуться навколо своїх винаходів досить довго за відсутності будь-якого попиту на них через те, що ранні моделі малоефективні для практичного застосування. Перші фотоапарати, друкарські машинки і телевізори були не менш жахливими, ніж двометровий двигун внутрішнього згорання Ото. Через це винахіднику буває важко передбачити, чи знайде жахливий прототип якесь застосування, а отже, чи вартий він часу і зусиль, щоб його вдосконалювати. Щороку Сполучені Штати видають