Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

Тут ми повинні нагадати собі, що величезна більшість суспільств, які володіли письмом, не винайшли його самостійно, а набули шляхом запозичення у сусідів або були заохочені прикладом сусідів розвивати його. Перелічені мною суспільства перейшли до харчового виробництва пізніше, ніж Шумер, Мексика і Китай. (Єдине слабке місце цього твердження — відносні дати початку харчового виробництва в Мексиці та в Андах, пізнішому терені інків.) Якби їм дали більше часу, ймовірно, суспільства, в яких не було письма, кінець кінцем винайшли б його власноруч. А якби вони лежали ближче до Шумеру, Мексики та Китаю, то могли б натомість надбати письмо або ідею письма із цих центрів, як це зробили Індія, майя і більшість інших писемних суспільств. Однак їх відділяли величезні відстані від перших осередків письма, тож вони не мали змоги надбати його до початку Нового часу.

Важливість ізоляції найочевидніша у випадку Гаваїв і Тонґа, яких від найближчих писемних суспільств відділяють щонайменше 6500 кілометрів. Інші суспільства демонструють, що стандартизоване вимірювання відстані так, як її пролітає ворона, — непідхожа міра ізоляції людей. Анди, князівства Західної Африки та гирло р. Міссісіпі лежать за якихось 1900, 2400 і 1100 кілометрів відповідно від писемних суспільств Мексики, Північної Африки та знов Мексики відповідно. Це значно менші відстані, ніж ті, які абетка здолала від своєї батьківщини на східному узбережжі Середземного моря до Ірландії, Ефіопії та Південно-Східної Азії протягом 2 тис. років від моменту винайдення. Однак людей спиняють екологічні та водні перепони, над якими ворона пролетіла би безперешкодно. Писемні держави Північної Африки і неписемні держави Західної Африки розділяла непридатна для рільництва і міст пустеля Сахара. Пустелі Північної Мексики так само відділяли міські центри Південної Мексики від вождівств долини Міссісіпі. Комунікація між Південною Мексикою і Андами вимагала або морської подорожі, або довгого ланцюга суходільних контактів через вузький, вкритий лісом, незаселений Панамський перешийок. Тому Анди, Західна Африка та долина Міссісіпі фактично були ізольовані від писемних суспільств.

Це не означає, що неписемні суспільства були цілковито ізольовані. Західна Африка кінець кінцем отримала свійських тварин із Родючого півмісяця через Сахару, а пізніше до неї докотилися ісламські впливи, зокрема арабське письмо. Кукурудза поширилася з Мексики до Анд і, повільніше, із Мексики до долини Міссісіпі. Проте в десятому розділі ми вже бачили, що вісь північ—південь та екологічні перепони в Африці й Америці затримували дифузію культурних рослин і свійських тварин. Історія письма дає разючу ілюстрацію того, що географія й екологія так само впливали на поширення людських винаходів.

РОЗДІЛ 13

Мати необхідності

З

липня 1908 року під час розкопок мінойського палацу в Фесті (острів Крит) археологи натрапили на один із найзнаменитіших артефактів в історії технології. На перший погляд цей предмет не обіцяв багато: просто невеликий, плаский, нерозмальований круглий диск із добре бипаленої глини діаметром 16,5 сантиметра. Під час ретельнішого огляду виявилося, що кожен його бік було вкрито письменами, які лежали на кривій лінії, котра по спіралі п’ять разів робила коло на поверхні, рухаючись від обідка до центру за годинниковою стрілкою. Загалом на його поверхні був 241 знак або літера, чітко розділені за допомогою висічених вертикальних ліній на групи з кількох знаків, які, можливо, являли собою слова. Писар, очевидно, старанно спланував і виготовив диск так, щоб розпочати від обідка, заповнити весь наявний простір уздовж спіральної лінії і щоб у кінці, після досягнення центру, йому не забракло місця.

Від того часу, як його було розкопано, диск став загадкою для істориків письма. Кількість унікальних знаків (45) свідчить радше про силабарій, аніж про абетку, але його досі не розшифровано. Форми знаків на диску не схожі на жодну з відомих систем письма. За 89 років, що минули від часу цієї знахідки, не було знайдено жодного іншого фрагмента матеріалу із цим самим дивним шрифтом. Отож, поки що не відомо, чи це самобутній критський шрифт, чи завезений до Криту продукт.

Для істориків технології Фестський диск ще більше незбагненний. Гіпотетична дата його створення (близько 1700 р. до н. е.) робить його найдавнішим друкованим документом у світі. Знаки диска було не вирізано вручну, на відміну від усіх текстів, писаних пізнішими критськими лінійним письмом А та лінійним письмом Б, а витиснено в м’якій глині (яку потім добре випалили) за допомогою штампів, які містили на пласкій поверхні рельєфний знак. Друкар, очевидно, мав під рукою набір принаймні з 45 штампів — по одному на кожен унікальний знак диска. Виготовлення цих штампів — працемістка справа, тож їх, напевно, робили не тільки заради цього єдиного документа. Той, хто їх використовував, мабуть, чимало писав. Маючи ці штампи, їхній власник міг робити набагато швидше й набагато точніші копії, ніж якби він або вона мусили щоразу виводити кожен із вибагливих знаків шрифту.

Малюнок 13. 1. Одна зі сторін двобічного Фестського диска

Фестський диск випередив усі подальші спроби людства у друкарській справі, в яких також використовували роздільний шрифт або блоки, але відтиски створювали на папері за допомогою чорнила, а не на глині. Однак черга цих спроб настала через цілих 2500 років у Китаї та 3100 років у середньовічній Європі. Чому ж передчасно народжену технологію диска не було широко застосовано на Криті або в інших місцях стародавнього Середземномор’я? Чому фестський принцип друку було винайдено близько 1700 р. до н. е. на Криті, а не в який-небудь інший час у Месопотамії, Мексиці або будь-якому іншому стародавньому осередку письма? Чому після цього знадобилися ще тисячі років, щоб додати до ідеї друку чорнило і прес, а відтак створити друкарський верстат? Таким чином, диск кидає історикам непростий виклик. Якщо винаходи настільки неповторні й непередбачувані, як цей диск, тоді будь-які спроби узагальнень із приводу історії технології приречені від самісінького початку.

Технологія у формі зброї і транспорту дає безпосередні засоби, за допомогою яких одні народи розширювали свої володіння і завойовували інших. Цей факт робить її головною причиною найзагальнішої схеми історії. Але чому вогнепальну зброю, океанські кораблі та стальне обладнання вигадали євразійці, а не корінні американці або субсахарські африканці? Це питання стосується й більшості інших вагомих технологічних досягнень — від друкарських верстатів до скла і парового двигуна. Чому всі ці винаходи зробили