Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

Наступного дня, у школі був батьківський день і з нагоди цього діти готували виставу з маленькими віршиками. Оллі виступав із цими дітками і весь тиждень готувався. Ми вже сиділи в тісному залі з низькими кріслами. Кріс тримав мою руку. Я кілька днів думала про те, чи варто говорити Оллі, і чи варто говорити про це зараз.

– Сьогодні, я йому скажу. – вирішила я, відчуваючи, що в мене зникає дихання.

– Люба, він і так переживає з приводу вистави... може, не сьогодні?

– Ні. Я повинна йому сказати.

– Сонечко...

– Ні, Крісе, якщо я не скажу сьогодні, не скажу ніколи, чуєш?! – шипіла я, змушуючи кількох батьків звернути на мене увагу. –Я не зумію просто зізнатися, що він не мій син. Тому, що він мій, розумієш? Я б нікому його не віддала, він мій.

– Я знаю, знаю, люба.

– Він мій...– прошепотіла я, плачучи.

Вистава почалася, і я, втираючи сльози, чекала виступу Оллі. Він майже не збився, і ми після вистави повели їх із Джинні в луна–парк. Моє серце було неспокійним, і після каруселі, ми покликали їх і взявшись за руки почали розмову. Оллі дивився на мене нерозуміючим поглядом, Джинні не повірила, що я не її мама і відмовлялася мене слухати. Коли ми прийшли додому, я показала йому фотографію Лів, і Олівер запитав мене, чи змінює щось факт того, що я його прийомна мати. Я відповіла, що анітрохи. Він знизав плечима і пішов з кімнати. Перед сном, я зайшла побажати їм добраніч, і коли підійшла до Олівера, він просто обійняв мене. Тоді я й зрозуміла: він і так би ніколи не перестав бути моїм сином, бо це мій вибір, але й він показав мені, що зробив свій вибір: я ніколи не перестану бути його мамою. І це те, що важливо на всі сто відсотків.

Наступного дня у гості завітав Вінс, Джинні, здається, в нього закохалася, ні, її не бентежить, що їй шість, а йому тридцять. Усе гаразд. Він скоро одружиться, не знаю чи надовго, але бог у поміч. Фонд працював, притулок не закрили. У дітей усе є, бачила Брендона, він переїжджає до Каліфорнії зі своїм нареченим. Портленд душить і мене. Я хочу забратися звідси, але я не говорила про це з Крісом. У нього тут свої хороми, наш великий маєток, продавати його шкода, та й куди переїжджати?

Сьогодні мені двадцять сім. Ві обіцяла великий сюрприз. Я не особливо хотіла відзначати цю дату, не тому, що я вже кілька років перетворююся на стару, а тому, що мені в принципі мало чого хочеться останнім часом. По суті, з моменту мого двадцятип'ятиріччя, коли я кричала What's Up, (бо символичненько: "двадцять п'ять років і моє життя завмерло, у спробі піднятися на пагорб надії"), я нічого не чекаю, і ні про що особливо не мрію. Я завжди вважала, що немає сенсу рахувати свій вік, якщо ти за нього щось встиг. Який сенс жінці в сорок з гаком страждати від того, що вона нібито вже стара, якщо в неї є діти або навіть онуки, дім і робота? Мені двадцять сім, у мене двоє дітей (майже троє, але ви про це не знаєте, якого кольору кульки не скажу, відваліть), чоловік, дім, робота, друзі. Але немає передчуття, яке було в мої сімнадцять, немає очікування, просто... нічого. І це трохи обтяжує мене.

Все–таки Метт наполіг, що без пісень і танців мій день народження пройти не повинен, тоді як Кріс був за те, щоб ми святкували так, як налаштована я, а Ві просто хотіла, щоб я трохи повеселішала, тому переміг Метт, і ми відзначали в караоке–клубі. Там же замовили стіл із тортом, *спасибі Боже, без свічок*, шампанським і цукерками. Коли дивні напівп'яні хлопці співали Maneater, я вже хотіла було поділитися своїм фе на те, як тут усі порять шикарні хіти, але Метт зник, та й усі за столом кудись поділися. А потім, поки один з хлопців не зняв штани, і його не відвели зі сцени, на ній з'явилися Метт, Кріс і Ві. І мені стало страшно. Тобто, я очікувала чогось такого від Метта, знаєте, здогадувалася, але не була впевнена. Коли почала грати пісня Тіни Тернер, і Метт почав першу частину куплету, я помітила, що плачу. Коли другу частину куплету співав Кріс, я була зворушена рівно настільки, щоб обсоплювати стіл, але, коли в другій частині другого куплету завела Ві, мене просто розірвало. На кожному приспіві вони співали разом, і кожне їхнє "Ти просто найкраща" віддавалося в мені таким теплом, від якого червоніли щоки, хвилювався живіт і текли гарячі сльози. Річ не тільки в тому, що я обожнюю Simple The Best, а й у тому, що її співають найближчі мені люди, і співають її саме мені, без вказівок, без попередження, сюрпризом. Такі колаборації, я завжди називала змовою за моєю спиною, часто так мої друзі об'єднувалися, щоб чимось мене порадувати. Це зворушило мене, мабуть, сильніше, ніж я очікувала. Я знала, що на день народження Метт співатиме, бо в музичному плані в нас один плеєр на двох, там понад десять тисяч пісень, і ми дізнаємося про будь–яку за секунду початку, ми спілкуємося цитатками з пісень і співаємо за будь–якої вдалої й не дуже нагоди. Я здогадувалася, що мені заспіває Кріс, тому, що я дуже люблю, коли він співає мені. Він дуже привабливий на сцені, такий органічний зі своєю гітарою, він так мило зсуває брови, і заплющує очі під час співу, що я закохувалася в нього знову і знову, коли він співав мені. Але я ніяк не могла здогадатися, що Ві вирішить заспівати теж, і вже тим паче, що в неї такий чистий високий голос. Вони обіймали мене, і я ніяк не могла перестати ревіти, так глибоко це зворушило мене. Не встигла я запитати Ві про обіцяний великий сюрприз, як вона взяла Метта, який дивився на неї обожнюючим поглядом, за руку, і я ледве не вдавилася власним язиком.

Загалом, я вже давно не сідала за мемуари, тож доведеться розповісти вам, що чотири роки тому в нас із Крісом народилася дівчинка, яку я назвала Джесікою. Щодо перших моїх дітей, їм уже по десять, Олівер продовжує псувати нерви вчителям у школі, а Джинні – милашка, якої світ не бачив. І вона збиралася на перше побачення з хлопчиком, який їй подобався. Ну, як побачення. Кріс зарікався нікуди не відпускати юну леді, я ж, навпаки, вважаю, що катання на роликах із ровесником, (чиїх батьків я знаю і якщо що, вріжу за серпень та в вересень), не є серйозним злочином. Вона одягла свої світло–блакитні джинси з нашивками у вигляді трояндочок і лілове худі з персонажами Гревіті Фоллс. Я розчісувала їй волосся. А вона обсипала мене незграбними запитаннями.