read-books.club » Любовне фентезі » Наречена для дракона, Марія Люта 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"

112
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Наречена для дракона" автора Марія Люта. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 73 74 75 ... 94
Перейти на сторінку:

 

Новий темп життя радував мене, але... Але незабаром я зрозуміла, що він анітрохи не допомагає позбутися почуттів до Габріеля. Я жила, по суті, очікуванням зустрічей із чоловіком. Понеділок і субота – ці дні були червоним відзначені у моєму уявному календарі, адже це були дні наших спільних тренувань. Заняття із Ректором проходили в офіційному ключі. Габріель не дозволяв собі нічого зайвого, здавалося, він навіть намагався зайвий раз не торкатися до мене ... Але я раз у раз ловила на собі його погляди: іноді ніжні і теплі, іноді веселі і захоплені, але частіше щемливо сумні, і завжди - дуже зацікавлені та... голодні.

Я відчувала, що все ще бажана. Проклятий Урх, та нас тягнуло один до одного, як магнітом! Дотримуватись дистанції ставало все важче і важче... Іноді я навіть мріяла, щоб Габріель зажадав з мене борг, але він був непорушний у прийнятому рішенні. Я ж боялася виявляти ініціативу, знаючи, що тоді Ректор дотримається слова і доручить Лею далі вести заняття.

 

Але, якщо фізичної близькості не було, то ми ставали ближче в іншому плані. Мені було дуже цікаво спілкуватися з Габріелем на різні теми. Я розповідала про своє дитинство, про плани, Ректор більше про життя в різних країнах. Тільки тему драконів ми, не змовляючись, завжди намагалися оминати.

 

Бувало, Ректор розповідав історії зі свого життя. Особливо я любила розповіді про всякі кумедні, іноді навіть дурні ситуації, в які він у молодості регулярно потрапляв разом з Леєм, а іноді і з Дарком. Сам Габріель часто в них з'являвся, чесно кажучи, не в найкращому світлі, але не соромився про це говорити. Я тоді сміялася і підколювала його, а чоловік широко усміхався і молодшав років на десять.

 

Ось тільки такі безтурботні хвилини траплялись все рідше. Все частіше я помічала, що щось його тривожить. І чим ближче був бал Прощання з зимою, тим похмурішим ставав Габріель.

 

Ой, так! Нечувана річ: дату балу перенесли! І він мав відбутися вже за тиждень, бо особливим королівським указом його призначили на місяць раніше. Тобто, по суті, на середину зими. Ректор того дня був особливо похмурий.

 

 

Я щільніше затягла пояс на шубі і поспішила додому. Сьогодні був понеділок – червоний день у моєму календарі, день тренування з Габріелем. І це мав бути особливий день. По-перше, сьогодні я нарешті закінчу працювати над кинджалом і розкрию його таємницю. По-друге...

 

А по-друге, я вирішила освідчитися Габріелю у коханні. Так, я ж закохалася в нього по вуха і зараз не мало сенсу це заперечувати. Я розуміла, що загалом це дурна витівка і мені знову буде боляче. Зрештою, хто освідчується у коханні після припинення стосунків!? Але ж ми, мабуть, незабаром розлучимося... Назавжди! Бал уже за тиждень, і Габріель після нього відвезе наречених у Загір'я, а я... Я залишусь в Араті. Хіба не про нашу розлуку говорив Габріель, коли попереджав, що згодом буде більш боляче?

 

І все ж я зізнаюся. Не розраховуючи на стосунки і навіть не сподіваючись на взаємність. Для себе. Тому що кохання переповнювало мене і мені хотілося про нього кричати. Якщо ми роз'їдемось назавжди, а я промовчу, то це кохання просто спопелить мене... Або ж я до кінця днів мучитиму себе питанням, а що було б, якщо...

 

 

До тренування залишалася ще година, тож я швиденько зайнялася кинджалом. Мені потрібно було пропустити ще п'ять варіацій діагноста, і я докопаюся до магічного кореня цієї загадкової зброї. Я страшенно хвилювалася, не вірилося, що я нарешті розгадаю його таємницю. А я її дізнаюся, я була абсолютно впевненою в успіху!

 

І ось мені залишилося прогнати через кинджал ще один діагност, останній. У мене спітніли руки, губи пересохли. Я, затамувавши подих, сплела завершальне заклинання... Але тут простір замиготів, являючи на мої ясні очі Ректора Академії.

 

Я радісно усміхнулася і облизала пересохлі губи. Мене знову охопило хвилювання, але вже з іншого приводу: адже я мала намір освідчитися в коханні. Порівняно з цією подією, таємниця кинджала блякла і відійшла на другий план.

 

Дорогі читачки і читачі!

Анна ось-ось розкриє таємницю Дракоморта, а ви ж вже, певно, здогадались, до чого це призведе. А вона ж якраз вирішила освідчитись у коханні... На дівчину чекає величезне потрясіння.

А ви, зізнайтесь, готуєтесь на Щекавицю?;))

1 ... 73 74 75 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для дракона, Марія Люта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для дракона, Марія Люта"