Читати книгу - "На уламках щастя, Дана Лонг"

Ми повертаємося з лікарні на таксі, і одразу піднімаємося в нашу квартиру.

– Нарешті ми вдома, – Андрій кидає на підлогу сумку з речами і притискає мене до стіни, злегка скривившись.

– Що ти робиш, тобі ж не можна напружувати плече. Пам'ятаєш, що говорив лікар?

– Я здоровий як бик, довірся мені, кохана.

Його рука ковзає по моєму стегну вгору. Туди, де все охоплено вогнем бажання. Він розстібає ремінь і ґудзик на моїх штанях і запускає туди руку. Відсунувши вбік мою білизну, наполегливо торкається пальцями, зірвавши з моїх губ тихий стогін.

– Не стримуйся, кохана. Хочу чути твої стогони, коли ти кінчатимеш на моєму члені.

– Андрію... побережи плече... м-м-м-м... – я звиваюсь у його руках, поки він погладжує круговими рухами мій набряклий клітор.

– Яка ти мокра... – його пальці миттєво опиняються в мені.

Намагаючись встояти на тремтячих ногах, я чіпляюся за плечі Андрія.

– Мені подобається твоя чуйність, – ще кілька рухів і він витягує пальці, через що я розчаровано видихаю.

Мої штани разом із білизною ковзають по ногах і падають на підлогу. Андрій задирає мою кофту і приспускає бюстгальтер. Обхопивши груди долонями, він накидається на них губами, всмоктуючи і відтягуючи соски.

Здається, що стукіт власного серця заглушує мої стогони. Тіло тремтить від передчуття, я вся охоплена бажанням якомога швидше відчути його в собі. Це саме та межа, коли я не можу більше чекати. Андрій відчуває, що я вже готова і повільно входить у мене.

– Та-а-ак, як же в тобі добре... ось так, стисни його сильніше.

– Андрій... м-м-м....

Він закидає мою ногу собі на стегно і занурюється в мене ще глибше, а я з насолодою приймаю в себе кожен поштовх. Потягнувшись до клітора, Андрій погладжує його пальцями, злегка натискаючи.

Я тремчу, наче у лихоманці. Перед очима туман, я практично нічого не бачу перед собою, повністю поглинена пристрастю. Відкинувши всякий сором, починаю сама насаджуватися на його член.

Різкий спалах перед очима, тіло зводить судомою, і мене накриває оргазм, а Андрій продовжує рухатися в мені, дбайливо притримуючи за талію.

– Моя мила... не стримуй себе...

Закотивши очі від задоволення, я пливу на хвилях екстазу. Після такого потужного оргазму, у всьому тілі відчувається слабкість. Вхопившись за Андрія, щоб не впасти, я шепочу йому на вухо слова кохання, а він, загарчавши, притискається до моєї шиї і прискорюється. Ще кілька сильних поштовхів і я відчуваю, як він кінчає в мене.

– Ти моя... моя... ніколи тебе не відпущу зі свого життя. Чуєш?

– Я твоя... завжди буду... – киваю, хапаючи ротом повітря.

Андрій притискається губами до моєї скроні, але не поспішає виходити з мене. Ми стоїмо біля стіни і насолоджуємося єднанням, близькістю наших тіл.

Одного разу я думала про те, а що, якби ми розминулися і не зустрілися в цьому житті. Я думала про це, і мені ставало по-справжньому страшно від цієї думки.

Те, що відбувається між нами, це не просто близькість тіл. Це щось більше. Потреба в ньому щодня, щогодини. Він моя гавань, у якій я причалила, щоб нарешті зійти на берег і відчути повною мірою смак життя. 

Андрій повільно виходить з мене, але не поспішає відсторонюватися. Я притискаюся до нього голими грудьми і намагаюся вгамувати своє серце, яке шалено калатає.

– Як довго я цього чекав. Кохаю тебе, моя чуттєва дівчинка.

Я випрямляюся і дивлюся в його очі. У них стільки кохання й ніжності, що я починаю шморгати носом.

– Гей, ти чого? Я зробив тобі боляче? – він насторожується.

– Ні.

– Тоді звідки сльози?

– Просто мені дуже добре з тобою.

– Кохана моя, – він притискає мене до своїх грудей і цілує в маківку.

Ми стоїмо так якийсь час, не розтискаючи обіймів, а потім Андрій тягне мене в душ, де дбайливо намилює піною, не пропускаючи жодного сантиметра, з особливою ніжністю приділяючи увагу моєму животику.

Наступного дня я прокидаюся раніше за Андрія, одягаю його теплу сорочку і йду на кухню, бо дуже голодна.

Наспівуючи собі під ніс і пританцьовуючи в такт, я скрикую від несподіванки, коли він обхоплює мене ззаду за талію і притискає до себе.

– Доброго ранку, красуне, – теплі, м'які губи ковзають уздовж моєї шиї.

– Доброго ранку, я не чула, як ти увійшов.

– Не хотів тебе налякати. А що тут у нас? – він заглядає мені через плече.

– Готую сніданок.

– Тобі не обов'язково так рано вставати і займатися цим. Можемо замовити їжу, або я можу дещо приготувати.

– Тобі не подобається, як я готую?

– Я обожнюю, як ти готуєш, але не хочу, щоб ти перевтомлювалася.

– Андрію, я вагітна, а не хвора. Не варто так тремтіти наді мною.