Читати книгу - "Королева Сонька, Ірина Звонок"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Вони посідали на коней. Гінча хотів за звичкою підсадити королеву у сідло, але Вітовт владно відсторонив його і підставив під Соньчину ногу свою широку долоню.
Так вони й повернулися на галявину, де стояли намети: попереду Гінча, а позаду королева та князь Вітовт. І майже відразу галявина заповнилася гомінливим натовпом: мисливці повернулися, тягнучи за собою тушу забитого оленя.
Усі раділи, вважаючи, що лови вдалися на славу. І тільки Соньці було сумно. Вона боялася, що князь Вітовт розповість Ягайлові, що застав її наодинці з Гінчею. Але Вітовт пив вино, реготав, рвав зубами м’ясо та заїдав його хлібом, жартував з Ягайлом, але ні разу не згадав про Соньку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королева Сонька, Ірина Звонок», після закриття браузера.
