read-books.club » Сучасна проза » Замок 📚 - Українською

Читати книгу - "Замок"

124
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Замок" автора Франц Кафка. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 72 73 74 ... 104
Перейти на сторінку:
б трохи поганяти. Насамперед потрібно було знайти вістового. Коли я розповіла про свій план батькові, він спочатку дуже розізлився, на той момент він узагалі став надзвичайно впертим, а крім того, під час хвороби переконав себе, що ми постійно ставали йому на заваді саме тоді, коли все от-от мало успішно завершитися. Спочатку припинили підтримувати його грошима, потім не давали встати з ліжка, очевидно, він потроху втрачав здатність адекватно сприймати дійсність. Я ще навіть не встигла розповісти до кінця, а мій план уже було відкинуто. Батько вважав, що мусить продовжувати чекати біля саду Бертуха, а оскільки він більше не в змозі самостійно діставатися туди щодня, ми повинні завозити його на візку. Та я продовжувала наполягати, й потроху він погодився зі мною, в моєму плані його не влаштовувала тільки занадто велика залежність від мене, адже я бачила вістового, а він – ні. Зрештою, слуги всі дуже схожі між собою, тому я не була надто певна, чи зможу впізнати потрібного. Ми почали ходити до «Панського двору» і шукати там серед слуг. Це був слуга Сортіні, а сам Сортіні більше не спускався до Села, але чиновники часто міняють слуг, тож посланця напевно можна було знайти серед присутніх уже як слугу іншого пана. А якщо ні, то хоча б дізнатися про нього від інших слуг. Для цього потрібно було щовечора приходити до «Панського двору», а нас ніде не приймали надто охоче, тим більше там, платити нам теж не було чим. Але виявилося, що й з нас може бути користь. Ти бачив, як важко доводилося Фріді зі слугами. Переважно це спокійні люди, яких легка служба розбестила й зробила лінивими. «Нехай тобі ведеться як слузі», – говорять чиновники, і справді слугам у Замку живеться по-панськи, вони відчувають себе там господарями, вміють це цінувати, їхнє існування тихе й поважне відповідно до законів, які вони самі собі встановили. Я багато разів у цьому пересвідчувалася, а часом навіть тут серед слуг можна знайти залишки такої поведінки, тільки залишки, бо закони Замку в Селі вже не діють із такою силою. Тут слуги враз перетворюються на інших людей, стають диким некерованим стадом, яке слухається не законів, а тільки своїх інстинктів. їхнє нахабство не знає меж, і це велике щастя для Села, що їм дозволяється виходити за межі «Панського двору» тільки за спеціальним дозволом, а в самому шинку доводиться їх приборкувати. Фріді це давалося важко, і вона була рада, коли я їй допомагала. Понад два роки я щонайменше двічі на тиждень проводжу ніч зі слугами у стайні. Раніше, коли батько ще міг ходити до «Панського двору», він ночував десь у шинку і чекав на новини, які я приносила вранці. їх було небагато. Вістового ми так і не знайшли, він, здається, досі служить Сортіні, а той його дуже цінує, тому слуга перемістився разом із Сортіні до віддалених канцелярій. Переважна більшість слуг не зустрічала його після того випадку, а навіть якщо хтось стверджував, ніби бачив, то це швидше за все була помилка. Так мій план провалився, хоча й не цілком: знайти вістового ми не змогли, батька зовсім доконали ці походи до шинку, ночівля там, а можливо, й співчуття до мене, наскільки він ще здатен був на такі речі, і він уже понад два роки перебуває в такому стані, як зараз, хоча все одно почуває себе краще, ніж мати, смерть якої може настати з дня на день і затримується тільки завдяки надлюдським зусиллям Амалїї. Зате в «Панському дворі» я налагодила своєрідний зв'язок із Замком. Не зневажай мене за те, що я не шкодую про свою поведінку. Напевно, ти сумніваєшся, що цей зв'язок може бути аж таким важливим. І маєш рацію, бо він зовсім не важливий. Зараз я знайома з багатьма слугами, майже з усіма, чиї господарі протягом останнього часу побували в Селі. І якби я коли-небудь потрапила до Замку, то не буду там чужою. Звичайно, це тільки слуги в Селі, в Замку вони зовсім інші і напевно не впізнають нікого, а тим більше нікого, з ким мали справу в Селі. Навіть якщо в стайні вони сто разів присягалися, що дуже зрадіють нашій зустрічі в Замку. Я вже переконалася, як мало важать подібні обіцянки. Але не це найважливіше. Мій зв'язок із Замком існує не лише через слуг. Я сподіваюся, що, можливо, хтось, хто спостерігає за мною і моїми діями згори, а керівництво численними службами – це найважливіша частина адміністративної роботи в Замку, – тож я маю надію, що ця людина, можливо, ставитиметься до мене поблажливіше, ніж до інших, і що я, хоча й жалюгідним чином, але все-таки продовжую справу свого батька і намагаюся боротися за відновлення честі нашої сім'ї. Якщо подивитися на це під таким кутом зору, то, можливо, мені можна пробачити те, що я беру в слуг гроші і використовую їх на потреби нашої сім'ї. І ще одного я досягла, хоча ти й вважаєш це моєю провиною. Я дізналася, як можна проникнути в служби Замку, обійшовши важкі й тривалі процедури, необхідні для того, щоб бути офіційно зарахованим у штат. Щоправда, тоді не можна вважатися справжнім службовцем, зате можна стати напівофіційним і напівдопущеним. У такому разі не матимеш ні обов'язків, ні прав, і те, що не матимеш обов'язків, – найгірше. Але зате матимеш інші переваги, бо дізнаєшся про різні оказії: можна отримати інформацію про певні сприятливі нагоди і скористатися ними, можна випадково знайти якусь роботу, навіть без статусу службовця. Наприклад, слуги немає на своєму місці, і покличуть тебе, тоді ти раптом перетворюєшся на когось, ким ще мить тому не був, – на працівника Замку. Коли може трапитися така нагода? Часом відразу, щойно ти зайшов і ще не встиг озирнутися, а перспектива вже тут, і далеко не кожен здатен це збагнути і вхопитися за цю можливість, наприклад новачкові це важко. А часом на таку оказію треба чекати ще довше, ніж на офіційне зарахування на службу. Така напівдопущена людина вже ніколи не зможе стати справжнім, офіційно зарахованим працівником. Тут є над чим поміркувати, але все це стає несуттєвим, якщо згадати, що офіційно зарахованих добирають дуже суворо і член сім'ї з не надто доброю репутацією не має жодних шансів пройти ці перевірки. А якщо хтось такий усе-таки вирішить спробувати щастя, він багато років тремтітиме зі страху, чекаючи на результат, зі всіх
1 ... 72 73 74 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Замок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Замок"