Читати книгу - "Співці зла, Марчін Швонковський"

Всі підхопилися на ноги.

– Ваша святі... – спробував перервати його червоний від сорому князь Альберт, але марно.

– Ти ображаєш Його, намагаючись зрівнятися з чоловіками, так само як Сатана у своїй брудноті намагався зрівнятися з самим Богом! А це робить тебе звичайною єретичною відьмою, яку треба спалити на вогнищі за безбожність, а не робити союзницею! Воістину, лише через мій труп...

Вони так і не дізналися, що сталося б, якщо переступити труп фон Туна, бо Альберт махнув рукою супроводжуючим його солдатам ескорту, які схопили пресвітера, щ борсався, заткнули йому рота і вивели з кімнати. Ще довгий час з коридору до них долинали прокльони священика.

– Я хотів би… щиро вибачитися за цей інцидент, – вимовив Альберт, очевидно не знаючи, що ще можна сказати.

Над столом запала мертва тиша, що свідчило про те, що фон Тун просто висловив те, про що всі мовчки думали.

А Катаріна, принижена і сумна, мала вже достатньо.

– Думаю, ми можемо на цьому закінчити, – сказала вона, коли ніхто інший не взяв слова. – Ви знаєте мою позицію.

– Якщо ми зараз вийдемо...

– Так, так. Ідіть, будь ласка.

Обидві делегації встали. Всі ввічливо вклонилися дівчині і залишили її саму, тільки зі слугами, що стояли в кутках кімнати.

Коли Шенк, який чекав у коридорі, побачив делегації, що виходили, він зрозумів, що переговори закінчилися фіаско. Відчайдушні спроби Катаріни виплутатися з цієї пастки здавалися йому виваженими і розумними, і він не розумів, чому дипломати так сильно чинять опір. Але він розумів наслідки цього, і від думки про них по спині краплями пролився холодний піт. Він почекав кілька хвилин і увійшов до кімнати. Катаріна сиділа сама за столом з залишками їжі, підперши втомлену голову руками. Юнак підійшов до неї, вириваючи дівчину з задуми.

– Ваша милість, ми мусимо почати готувати місто до штурму.

Катаріна несвідомо дивилася на Шенка. Похитала головою, ніби намагаючись прокинутися.

– Ні, ні, — заперечила вона. — Це не має сенсу. Де ти сховав кристал вірідіуму, який я наказала тобі знайти?

– В зброярні.

– Відведи мене туди.

– Чи це справді вдалий момент, щоб...

– Не барися, веди. Немає часу гаяти. Тільки спочатку я мушу щось написати.

Катаріна попросила принести ручку та папір, нашкрябала Бланшфлер кілька слів і наказала слузі віднести записку її подрузі. Потім вони вирушили через замок. Солдати вже чули чутки, що переговори провалилися і що дипломати йдуть, і вся фортеця була сповнена нервової атмосфери очікування – навіть найдурніші піхотинці розуміли, що тепер час битви. Вони стискали держаки своїх алебард і списів у спітнілих руках, чистили замки своїх мушкетів і тривожно поглядали на Катаріну, коли та проходила повз, намагаючись прочитати по її обличчю, чи є у них шанс на перемогу. Але дівчина була непроникною. Коли вони перетинали двір, то раптом почули гучний вибух з північної сторони. Через кілька секунд другий, третій, четвертий… Канонада почалася серйозно.

– Не довго ж вони чекали.

– Нічого іншого я й не очікувала. Чи маєш ти уявлення, що сталося в цій кімнаті?

– З п'ятого на десяте.

– Вони прийшли не на перемовини. – Катаріна похитала головою. – Просто щоб розповісти мені про мою долю. Мабуть, головним чином тому, що іншого виходу не було. Б’юся об заклад, що вони вже два дні заряджали свої гармати.

– Ми й справді збираємося битися, ваша герцогська високість?

– Так. Якщо ти вважаєш, нібито я не знаю, що роблю, дай мені хвилинку. Я тобі довірилася, і тобі теж слід.

Шенк не прокоментував, але відчував, що важко опиратися цьому наказу. Кілька днів тому він спіймав себе на думці, що дівчина, яку він колись провіз через Швабську пустелю, вразила його своєю мужністю, рішучістю та розмахом. Минуло багато часу відтоді, як він ставився до неї як до розпещеної дитинки, за яку отримає мішок золота.

Він наказав солдатам, що стояли на варті, відкрити зброярню, на порозі якої вони зупинилися. Потім він відвів дівчину в темний куток, де перед тим була поставлена ​​дорогоцінна скриня. У світлі закритого скляного ліхтаря – жодних інших і не дозволялося в зброярні, наповненій порохом – він відчинив скриню ключем, який носив на поясі. Віридіум блищав у тремтячому світлі, розкидаючи зелених зайчиків у всі боки.

– Гарна робота, – сказала Катаріна і стала на коліна біля скрині. Якийсь час вона уважно оглядала кристал.

– Навіщо ми його шукали? – не витримав Шенк, бо його з'їдала цікавість.

– Це... складно.

– І все ж таки, я з охотою дізнаюсь.

Дівчина встала та обтрусила пил з колін. Вона обійшла скриню та почала розглядати кристал з іншого боку.

– Бачиш, мене вже досить давно непокоїло, як такому партачеві, як Андреае, вдалося накласти таке потужне заклинання, яке створило Ковпак. Це зовсім нелегко, а навіть якби було, сила не береться з нізвідки, її треба десь вкрасти або отримати, і з того, що ви мені розповіли, шановний професор нічим у цьому відношенні не виділявся. Лише деякий час тому мені спало на думку, що ця блискітка є не лише каталізатором, а й джерелом сили.

– І ти використаєш її, щоб відбити шведів? – Шенк, підбадьорений знайомою атмосферою, пропустив титул Катаріни. Вона не звернула на це уваги, що добре віщувало на майбутнє.

– Ні. – Катаріна похитала головою, знову ставши на коліна. – Мені це ні для чого не потрібно, я можу сама викликати набагато більші руйнування. ніж будь-хто інший за допомогою кристала. Йдеться про щось інше. Я не знаю заклинання, яке використав Андреае. Але якщо я не помиляюся, то... – Дівчина поклала обидві руки на поверхню зеленого кристалу і довго тримала їх там. – Агааа... Гм. Ну, це зрозуміло.

Вона встала і знову обтерла руки, ніби вони були в пилюці.

– Ну, тоді ми можемо братися за роботу.

– Не розумію...

– У кристалі був слід заклинання. Це важко пояснити. Щось на кшталт частинки сили, вивільненої тоді, і яка застрягла всередині. До речі, він все зіпсував і дуже сильно. Він не врахував багато речей. Паршива робота.

– Що ти маєш на увазі? Що Ковпак роботою партача?

– І жахливою.

– Як на мене, Ковпак працював досить добре...

– Так, але... А, сам побачиш.

Вона махнула рукою.

Шенк мало не пропустив швидкий жест, яким дівчина