Читати книгу - "Будні феодала - 2, Олег Говда"

— Десятирічної?.. — з явним зусиллям сховав за спину руки Заглоба, ще й для вірності відступив на пару кроків. Після чого пояснив. — Не стримаюся. Вип'ю... А мені зараз потрібна твереза голова.

— Чому так? — поцікавився Лонгінус. — Невже пана Яна на розвідку послали? Отож, я дивлюся, одяг на тобі з чужого плеча. І далеко не царського... Але чому ж тебе? Молодше нікого не знайшлося?

— Я попросив би… — обурився шляхтич. — Що за натяки? Молодих у війську хоч греблю гати, а от де розумних взяти? Навіть серед нас чоти… п'ятьох… — вніс правку, бо до компанії якраз підійшов новгородець, — і то заледве парочка знайдеться. Але… — продовжив за мить уже набагато миролюбніше, — пан вгадав, я й справді не в розвідці. Тут інше... Треба панну Олену рятувати.

— Курцевич? — Уточнив я. — Так вона ж, начебто, у Розлогах. Чи татарва за своїм звичаєм, союзницький договір порушила і на хутір напала?

— Не татарва, — зітхнув Заглоба. — Гірше… Богун.

— Не зрозумів?

Взагалі, «Вогнем і мечем» я читав. І фільм бачив… Тож пояснення не потребував. Але за ігровими законами, не поставивши потрібних запитань, не отримаєш квест. А саме він зараз замаячив переді мною, як Колобок на носі лисиці.

— Адже полковник закоханий у панну Олену? Яка ж загроза для неї може виходити від нього?

— У тому й біда,— зітхнув шляхтич і повторив. — У тому й біда... Як довідався козак, що Курцевичі вирішили Олену за Скшетуського віддати, чорт у нього й уселився. Налетів на хутір зі своєю ватагою. Курцевичів перебив, як зрадників, а панночку викрав. І завіз казна-куди. Як ми бідолаху не шукали — зникла, наче у воду канула. Тьху, тьху, тьху...

— І яке відношення до пошуків дівчини має пана маскарад? — цілком логічно поцікавився Шпичковський.

— До Богуна йду... Козак мені... життям завдячує. Може, один раз і пронесе. А вже будучи поруч, щось та дізнаюся. А може, й ви зі мною? Богун, хоч і скорий на розправу, але лицарського гонору. Згаряча всім голови рубати не стане. Особливо, якщо наплести йому щось слушне.

Увага! Вам запропоновано взяти участь у долі Олени Курцевич. Ви згодні? Так/Ні? Завдання репутаційне, за результатами можлива зміна у відносинах з персонажами Ян Скшетуський, Іван Богун фракцією Річ Посполита та Січ Запорізька.

— Розповідь про те, як було зірвано осаду шведами монастиря в Ченстохові згодиться?

— Монастиря? — перепитав Заглоба і смикнув себе за вус. — Гм... Такого навіть я не вигадав би. А що? Цілком... Якщо не повірить — нехай скаче перевіряти. А доки його в таборі не буде, ми кожну закамарку перевіримо. І якщо панна Олена там — знайдемо. Не голка в стіжку. Сховати дівчину серед сотні козаків так, щоб ніхто про неї не дізнався — значно складніше. Годиться. Умовили... Беру вас із собою.

Пан Заглоба узявся в боки з таким виглядом, наче не він щойно просив допомоги, а ми слізно благали в нього дозвіл влізти в чужі справи. Трясця… Колоритного персонажа вигадав Сенкевич. Якщо цей НПС навіть в іншій історії так здорово грає.

— Дякую. Не підведемо…

— А мені, може, вдасться обітницю виконати… не чекаючи подорожі до заморських країн… — сумно додав Лонгінус Підкуйп’ята і так важко зітхнув, що навіть Заглоба не наважився пожартувати з цього приводу.