Читати книгу - "Сфера"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
То був Кальден.
Мей не бачила його вже добрячий місяць, а відколи стала прозора, вони і словом не перекинулися. Енні полетіла до Амстердама, потім Китай, відтак Японія, знову відбула до Женеви, тож не мала часу взятися за Кальдена, але вони вряди-годи надсилали одна одній есемески і таки згадували його. Чи варто їм так перейматися цим незнайомцем, розмірковували подруги.
А потім він зник.
І ось стоїть нерухомо, дивиться на Мей.
Хотіла до нього озватися, та злякалась. Хто він? А якщо гукне його і зніме на камеру, то чи не вибухне скандал? А що як він утече? Досі під враженням від акулячого бенкету, від шаленства її бляклих очей, Мей раптом збагнула, що не має сили вимовити ім’я Кальдена. Вона дивилася на нього, а він дивився на неї, і в Мей промайнула думка, що якби вона зняла його на камеру, то показала б Енні, а це дало бодай якусь ясність, допомогло б його розпізнати. Мей подивилася на зап’ястя, побачила тільки темні обриси, обличчя не видно. А може, об’єктив його побачить, якщо змінити кут? Поки стежила за його постаттю на зап’ясті, він ступив назад і сховався у тінь.
А Джорджія далі торохтіла про акулу і про епізод, свідками якого вони стали, але Мей не чула жоднісінького слова. І ось Джорджія стоїть на вершині драбини і махає рукою, сподіваючись, що Мей закінчила зйомку, бо акулу вже нема чим годувати. Все, шоу завершено.
— Ну, гаразд, — сказала Мей, втішена, що можна піти і спробувати наздогнати Кальдена. Подякувала і попрощалася з Джорджією, а тоді енергійно покрокувала темним коридором.
Упізнала Кальденів силует, що вигулькнув попереду з-за дальніх дверей, пришвидшила крок, намагаючись сильно не трясти камерою і стримуючись, щоб не покликати його на ім’я. Двері, куди він увійшов, вели до відділу новин, тому для Мей доволі логічно саме туди і завітати.
— Треба подивитися, що відбувається у відділі новин, — сказала вона, розуміючи: за якихось двадцять кроків про її прихід там усі знатимуть. Також розуміла, що його зняли камери «ВидоЗміни» у коридорі над дверима, і рано чи пізно вона дізнається, чи це справді був Кальден. У «Сфері» найнезначніше пересування записувалося на ту чи ту камеру, а зазвичай — щонайменше на три, тому, щоб з’ясувати постфактум, хто куди ходив, вистачить кількох хвилин.
Біля дверей відділу новин уявила, як до неї торкаються Кальденові руки. Ось вони опускаються дедалі нижче і насаджують її на себе. Почула тихий рокіт його голосу. Відчула його смак, ніби якийсь соковитий свіжий фрукт. А що як вона його знайде? Вона не зможе затягти його в туалет. Чи зможе? Вона щось придумає.
Відчинила двері у відділ новин — простора зала, оформлена за проектом Бейлі під старосвітську газетну редакцію, з сотнею низьких кабінок, усюди рухомі рядки і годинники, на столах аналогові телефони у стилі ретро, під цифрами аритмічно блимають білі кнопки. Видно старі принтери, факси, телекси, машини високого друку. Безперечно, то були декорації. Все це старовинне обладнання не працювало. Новинарі — а вони саме обернули обличчя до Мей, усміхалися, віталися з нею та її глядачами — більшість своєї роботи виконували за допомогою «ВидоЗміни». Вже встановлено близько ста мільйонів камер, до яких вони мали безперервний доступ і які працювали в усьому світі, тому відпала потреба у затратних і часто небезпечних особистих репортажах, не кажучи вже про «вуглецевий слід» [26].
Мей ішла відділом новин, співробітники махали їй руками — чи це бува не офіційний візит. Мей їм відповідала, роззиралася залою, знаючи, що має розгублений вигляд. Де ж Кальден? Тут лишався тільки один вихід, тож Мей поквапилася до нього, киваючи головою і вітаючись, а тоді підійшла до дверей у дальньому кінці. Відчинила, здригнулася від яскравого денного світла і побачила Кальдена. Він саме перетинав широкий зелений лужок повз нову скульптуру китайського дисидента — подумала, що варто постояти біля неї з камерою, може, навіть сьогодні, — а потім він на мить озирнувся, ніби хотів переконатися, чи Мей і далі йде за ним. Їхні очі зустрілися, і він ледь всміхнувся, а тоді знову відвернувся і швидкими кроками зайшов за «Епоху П’яти Династій».
— І куди тепер ідеш? — запитав голос у вусі.
— Вибач. Нікуди. Просто так. Нічого.
Безперечно, Мей могла йти, куди заманеться — її звивисті маршрути чи не найбільше подобалися глядачам, — але Додаткове Управління все ж таки полюбляло час від часу цікавитися її планами. Стояла на сонці, навколо сфероїди, аж тут їй зателефонували. Поглянула на зап’ястя; абонент невідомий. Це міг бути лише Кальден.
— Алло? — сказала вона.
— Нам треба зустрітися, — сказав він.
— Прошу? — перепитала вона.
— Твої контролери мене не чують. Чують лише тебе. Зараз інженери дуже дивуються, чому не чути вхідного дзвінка. За кілька хвилин вони все полагодять. — Голос напружений, тремтить. — Тож слухай. Усе, що відбувається, необхідно припинити. Я серйозно. «Сфера» вже майже досягла Досконалості, тому, Мей, повір мені, це дуже погано для тебе, для мене і для всього людства. Де зустрінемося? Якщо у тому туалеті, то я не проти…
Мей роз’єдналася.
— Вибачай за неполадку, — сказало ДУ їй у навушник. — Чомусь не було чути вхідного аудіо. Ми вже над цим працюємо. Хто це був?
Мей розуміла, що не може збрехати. Не мала певності, що Кальдена ніхто не чув.
— Якийсь божевільний, — горда за себе, вигадала Мей. — Щось белькотів про кінець світу.
Поглянула на зап’ястя. Люди вже цікавилися, що сталося і чому. Найпопулярніший «цвірк»: «Техпроблеми у штабі “Сфери”? Далі в програмі: Санта забув про Різдво?»
— Скажи їм правду, як завжди, — підказували з ДУ.
— Гадки не маю, у чому річ, — сказала Мей уголос. — Як дізнаюся, все розповім.
Але нею вже колотило. Мей і далі стояла на сонці, час від часу помахуючи рукою сфероїдам, які її помічали. Знала, що контролери тепер уважно стежать: що вона робитиме далі, куди піде? На зап’ястя навіть не хотіла дивитися, бо коменти однозначно спантеличені чи й стурбовані. Віддалік побачила щось схоже на крокетний матч — ага, здається, придумала — і попрямувала до майданчика.
— Як ви вже знаєте, — сказала вона, підійшовши достатньо близько, щоб роздивитися й помахати рукою гравцям — двом сфероїдам і двом відвідувачам із Росії, — ми тут у «Сфері» не лише граємо. Іноді доводиться працювати, що і демонструє зараз ця група. Мені не хочеться їх відволікати, але можу запевнити: те, що вони зараз роблять, тісно пов’язане з розв’язанням задач і зі складними алгоритмами, завдяки яким ми надамо вам удосконалені товари і послуги. Підійдімо ближче.
Тепер вона матиме кілька хвилини на роздуми. Час від часу Мей спрямовувала об’єктив на спортивні змагання, якусь презентацію чи промову, і, поки глядачі дивилися, її
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сфера», після закриття браузера.