Читати книгу - "Тінь перемоги"

Найцікавіше у всій цій історії от що: 5 липня 1943 року в момент початку грандіозної битви на Курській дузі Жуков поїхав до Соколовського. Навіщо?

В той момент доля війни вирішувалася на Курській дузі. Центральний і Воронезький фронти знаходяться у виступі, який врізався в територію, зайняту противником. Воронезький і Центральний фронти вже охоплені противником з півночі, з заходу та з півдня. Противник взяв ці фронти в гігантські кліщі, він завдає удар по правому крилу Центрального фронту і по лівому крилу Воронезького фронту. Якщо противник розтрощить і проламає оборону наших військ, то два фронти опиняться в мішку.

Фронти Рокосовського й Ватутіна встояли, зупинили противника й самі перейшли в наступ. Але 5 липня 1943 року, в момент початку німецького наступу, результат бою не міг передбачити ніхто. Битва цілком могла завершитися грандіозною поразкою радянських військ. І ось великий Жуков жваво поскакав з Курського виступу, який міг стати пасткою. І гриміла його шабля по верстових стовпах, як по паркану.

А хто такий Соколовський, до якого так поспішає непереможний Жуков?

Генерал-полковник (згодом Маршал Радянського Союзу) Соколовський Василь Данилович у той час командував Західним фронтом. Як ми пам'ятаємо, 26 серпня 1942 року Жуков отримав підвищення і здав командування Західним фронтом. Замість Жукова Західний фронт прийняв Конєв, потім - Соколовський. У березні 1943 року Західний фронт під командуванням Соколовського (але без Жукова), нарешті взяв Ржев, Вязьму і Сичовка. Після цього на Західному фронті наступила оперативна пауза. Простіше кажучи, затишшя. На Західному фронті без змін. Влітку 1943 року противник по Західному фронту ударів не завдавав. Ніхто Західному фронту не загрожував. Доля війни в той момент на Західному фронті не вирішувалася. Доля війни вирішувалася на Курській дузі, на Центральному та Воронезькому фронтах, по флангах яких противник завдав удари колосальної потужності.

Чому ж у вирішальний момент війни Жуков несеться з головного напрямку на другорядний, на Західний фронт, якому ніщо не загрожує?

Відповідь проста: він туди і мчить саме тому, що Західному фронту ніщо не загрожує. Жуков поспішає на Західний фронт тому, що там спокійно.

Але, можливо, на Західному фронті Жукова чекали невідкладні справи? Може, на Західному фронті треба було вирішити якісь важливі проблеми, вказати Соколовському на загрозу небезпеки? Все може бути. Але в цьому випадку треба так і писати історію: розповісти про ті невідкладні справи, які чекали Жукова далеко від Курської дуги, а про його видатну роль у Курській битві скромно помовчати.

Як тільки стало ясно, що на Курській дузі противник військами Рокосовського і Ватутіна зупинений, що останній наступ німецької армії проти Червоної Армії остаточно захлинувся, що хребет німецьким танковим військам переламаний, Жуков знову з'явився на Курській дузі.

Сталінград і Курськ - це вершини полководницької майстерності Жукова, найбільшого стратега і видатного військового мислителя. Крім цього були інші бої, битви, блискучі стратегічні операції. Правда, особистий внесок Жукова в їхню організацію, проведення та успішне завершення був не таким грандіозним, як у Сталінградській битві та Курській операцїї.

Людина слабка. Я теж жертва комуністичної пропаганди. Я теж свято вірив у те, що Жуков не мав жодної поразки у війні. Про це я писав. У своїх читачів прошу вибачення. Свої слова беру назад. До Жукова варто тільки придивитися. І раптом ми бачимо перед собою криваву кар'єру ката, повну катастроф і провалів.

Практично всю війну Жуков координував дії кількох фронтів. З цією роботою Жуков просто не справлявся.

У червні 1941 року він координував дії Південно-Західного і Південного фронтів у зустрічних боях з німецькими військами. У підсумку — провал.

Весь 1942 рік, з невеликими перервами Жукова координував дій Західного і Калінінського фронтів. В результаті - серія провалів під Сичовкою.

Далі Жуков координує дій фронтів на Курській дузі. Там стратег побоявся взяти відповідальність на себе.

У лютому 1944 року Жуков координував дії фронтів на Правобережній Україні. Про це ми вже згадували. Результатом був провал. Оточене вороже угруповання вирвалася з кільця, а Жукова Сталін був змушений відкликати до Москви, оскільки Жуков не розумів обстановки і був нездатний виконувати покладені на нього обов'язки.

Влітку 1944 року Жуков координує дії двох фронтів у Львівсько-Сандомирській операції. Тут був грандіозний провал. І в ньому винен особисто Жуков. Провал був настільки глибоким, а вина Жукова настільки явною, що йому довелося її визнати. «Ми, маючи більш ніж достатні для виконання завдання сили, тупцювали перед Львовом, а я як координатор дій двох фронтів не використав ці сили там, де було необхідно, не зманеврував ними для успіху більш швидкого й рішучого, ніж той, який був досягнутий» . (ВІЖ. 1987, № 12 стор 44)

Сталін п'ять разів обпікся на спробах використовувати Жукова в якості координатора дій декількох фронтів. Після цього Сталін був змушений координувати дії фронтів особисто сам з Кремля. А Жукова Сталін призначив з пониженням - не координувати дії кількох фронтів, а командувати одним фронтом, 1-м Білоруським.

На цій посаді Жуков навіки зганьбив своє ім'я тупим, бездарним, злочинним проведенням Берлінської операції. Штурм Берліна показав, що за чотири роки війни Жуков так нічому й не навчився. Початок війни - провал. Кінець війни - ніяк не менша ганьба і провал у Берліні.

Ось командир танкового батальйону капітан С. Штрик 2 жовтня 1942 року писав у листі: «Увірвалася наша піхота на околицю Сичовки і далі не може зробити ні кроку - до того сильний вогонь. Пішли в хід наші "коробки"... Бій у місті для танкістів - труна » (ВИЖ 1995 № 2)

Не треба бути командиром танкового батальйону, щоб це розуміти. Кожен солдат, який бачив танки в бою, знав, що бій у місті