Читати книгу - "Інститут"

23

Щойно на зміну місту прийшов густий ліс, на Люка навалилася втома. Він почувався так, наче його лавиною накрило. Знову заповз за коробки, спершу влігся на спину, бо в цій позі найбільше любив спати, тоді перевернувся на живіт — запротестували різані рани на лопатках і сідницях. Люк миттю заснув. Він проспав одну зупинку в Портленді, другу — в Портсмуті, хоч поїзд смикався щоразу, як від 4297-го відчіпляли старі вагони і додавали нові. Він спав, коли поїзд зупинився в Стербриджі, і насилу отямився лиш тоді, як двері вагона з грюкотом відсунулися вбік і всередину проникло спекотне світло липневого раннього вечора.

У вагон зайшли двоє чоловіків і взялися переносити меблі у вантажівку, яку підігнали до самих прочинених дверей: спочатку — дивани, потім — торшерні тріо, тоді — стільці. Скоро вони доберуться до коробок, і Люка викриють. Он-но всі ці двигуни й газонокосарки, і в дальньому кутку за ними вдосталь місця, але якщо Люк рушить зі схованки, його також викриють.

Підійшов один вантажник. Він стояв так близько, що Люк чув запах його лосьйону після гоління. Аж тут знадвору хтось гукнув:

— Агов, хлопці, маємо затримку зі зміною локомотива. Воно не надовго, але є час випити кави, якщо хочете.

— А як щодо пива? — спитав чоловік, який — ще три секунди — і помітив би Люка на ложі з меблевих підкладок.

У відповідь на пропозицію прозвучав сміх, і чоловіки пішли. Люк позадкував зі схованки і на затерплих зболілих ногах почвалав до дверей. За вантажівкою, що в неї складали меблі, він побачив трьох осіб, які неспішним кроком прямували до невеличкого вокзалу. Цей був уже не зелений, а червоний і вчетверо більший за адмінбудівлю в Деннісон-Рівер-Бенді. Вивіска на фасаді виголошувала, що це «СТЕРБРИДЖ, МАССАЧУСЕТС».

Люк хотів був вислизнути в щілину між вагоном і вантажівкою, але на цій станції кипіла робота, багато робітників (і кілька робітниць) пересувалися туди й назад — хто пішки, хто на автівках. Люка неодмінно помітять і допитають, і він розумів, що в своєму теперішньому стані не зможе викласти зв’язну розповідь. Він невиразно усвідомлював, що зголоднів, трохи більше уваги вимагало наболіле вухо, але всі ці відчуття блідли перед потребою виспатися. Може, щойно розвантажать меблі, вагон відправиться на запасну колію, і коли стемніє, Люк дістанеться найближчого поліцейського відділку. На той час він, певно, вже зможе чітко висловлюватись і не скидатиметься на божевільного. Ну, не зовсім скидатиметься. Може, йому не повірять, але точно дадуть щось поїсти і, мабуть, навіть тайленолу дадуть, щоб вухо не боліло. Козирна карта — це розповісти про батьків. Інформація, яку можна перевірити. Його повернуть до Міннеаполіса. І добре, навіть якщо Люка відправлять у якийсь сиротинець. Там на дверях стоятимуть замки, але хоч бака для занурень не буде.

Массачусетс — чудовий початок, Люку пощастило, що він аж сюди дістався, але це все одно надто близько від Інституту. З іншого боку, Міннеаполіс — рідний дім. Знайомі люди. Містер Дестін може йому повірити. Або містер Ґрієр із Бродерікської школи. Або…

Але більше ніхто на думку не спадав. Люк надто втомився. Спроби мислити скидалися на спробу подивитися крізь шибку, геть вимащену брудом. Хлопець опустився на коліна, заповз у дальній правий кут вагона і визирнув поміж двох мотоблоків, чекаючи, коли повернуться чоловіки з вантажівки і закінчать пересувати меблі для «Бендера і Бовена». Його все одно можуть знайти, і Люк це знав. Чоловіки — вони люблять роздивлятися всі ці штуки з двигунами. Може, їм заманеться глянути на садові трактори чи електрокосарки. Може, заманеться дізнатися потужність нових моторів «Евінруд» — вони стояли в коробках, але зовні мають бути документи з описами. Тож Люк чекатиме, Люк зіщулиться, Люк сподіватиметься, що удача (яку вже й так не раз випробовувано) усміхнеться йому ще раз. І якщо його не знайдуть, Люк знову порине в сон.

Тільки хлопець не дочекався і не додивився. Він підмостив під голову руку і за лічені хвилини заснув. Він спав, коли двоє чоловіків повернулись і покінчили зі своїм вантаженням. Спав, коли один з них нахилився роздивитися садовий трактор «Джон Дір», що стояв усього за чотири фути від місця, де Люк скрутився в клубочок і дрихнув без задніх ніг. Спав, коли чоловіки пішли і якийсь робітник причинив двері вагона «Саутвей», цього разу до кінця. Проспав весь грюкіт і ляск, поки до поїзда додавали нові вагони, і тільки злегка посовався, коли на місце 4297-го став новий локомотив. І він спав далі, дванадцятирічний утікач, виснажений, змучений і нажаханий.

Поїзд 4297 міг тягнути максимум сорок вагонів. Вік Дестін упізнав би в новому локомотиві «GE AC6000CW», де цифра 6000 позначала кінські сили, які міг видати тягач. Це був один із найпотужніших дизельних локомотивів в Америці, і він міг тягнути валку, більшу за милю завдовжки. Тягнучи за собою сімдесят вагонів, цей експрес-потяг № 9956 виїхав зі Стербриджа і рушив спершу на південний схід, а тоді — прямо на південь.

Вагон Люка тепер майже спорожнів, і так буде, доки № 9956 не зупиниться в Річмонді, штат Вірджинія, де до вантажу додадуться ще дві дюжини домашніх генераторів «Колер». Більшість із них прямуватиме до Вілмінгтона, але двійко (як і ціла низка деталей та приладдя для малогабаритних двигунів, за якими тепер спав Люк) мали прибути в крамницю під назвою «Малий двигун Фромі: продаж і обслуговування», розташовану в містечку Дюпрей, штат Південна Кароліна. 9956-й зупинявся там тричі на тиждень.

Великі події обертаються на малих шарнірах.

Пекло чекає

1

Коли поїзд 4297 виїжджав із Портсмута до Стербриджа, місіс Сіґсбі вивчала справи й показники МНФ дітей, що невдовзі оселяться в Інституті. Один хлопчик й одна дів­чинка. Загін Рубінових доправить їх сьогодні ввечері. Рівень МНФ десятирічного хлопчика з Су-Сент-Марі сягав усього 80. Чотирнадцятирічна дівчинка з Чикаґо ж мала цілих 86. Згідно з матеріалами справи, в неї аутизм. Це ускладнить ситуацію як для персоналу, так і для інших пожильців. Якби її показник був меншим за 80, вони б її облишили. Але 86 — цифра неабияка.

Абревіатура МНФ означає «мозковий нейротрофічний фактор». Місіс Сіґсбі досить туманно розумілася на основах хімії, це парафія лікаря Гендрікса, але щось таки петрала. Як і БРМ, базальний рівень метаболізму, МНФ — це певний показник. За ним вимірюється рівень росту й виживання нейронів по всьому тілу, особливо в мозку.

Та жменька людей із високим рівнем МНФ, менш ніж пів відсотка населення, — найщасливіші на світі. Гендрікс казав, що саме таких мав на думці Бог, коли творив людей. Таким майже ніколи не загрожує втрата пам’яті, депресія чи невропатичний біль. Вони рідко страждають на ожиріння або крайні ступені недоїдання, булімію та анорексію. Добре соціалізуються (дівчинка на підході — рідкісний виняток), радше розв’язують проблеми, ніж спричиняють їх (Нік Вілгольм — ще один рідкісний виняток), мають низьку схильність до неврозів на кшталт обсесивно-компульсивного розладу, а також володіють хорошими мовними навичками. У них рідко трапляються головні болі, й ці люди майже