Читати книгу - "Притулок пророцтв"

Вона знайшла кімнату в кінці вестибюлю, де санітари обідали. Там була невелика кухонька. Двері не піддавалися. Зрештою вона щосили натиснула і прочинила їх. Всередині дівчина розклала продукти й усе награбоване на розхитаному столику. Повернула кран умивальника. Він сплюнув водою, спочатку іржавою, тоді холодною, але гидотною на смак.

Вона спробувала скористатися старою електричною пічкою-тостером. Дурна, електрики ж немає. Змусила себе запалити сірник для «Стерно». Швидко загасила. Запалила знову. Тоді знову. Терапія Кайла працює для Рейвен.

Тут вона розведе господарство. Їй згадалася снігова буря, коли в усьому Вейбриджському окрузі зникло світло. Вони пережили перебої з електрикою, бо її тато, лідер скаутів, учив своїх хлопців завжди «бути готовими». Вибач, що розчарувала тебе, тату, народившись дівчинкою.

Тут вона жила протягом третього курсу навчання у Вейбриджському університеті. Якось вона зламалася під час репетиції «Лісістрати». Коли промовила слова героїні, яка переконувала жінок припинити війну, не даючи сексу чоловікам, то знепритомніла.

Тоді татко знову запроторив її в психлікарню.

Уже вкотре… Вона торкнулася шрамів на правому стегні. Утретє? Учетверте? Менше з тим, давно те було.

Треба поспати. Надто вона зараз активна. Що ж, татку, я підготувалася. Вона відкрила один пакетик зі снодійним порошком і висипала його у склянку гидотної солонуватої води. Нагріла її на «Стерно» і змусила себе випити.

Та як вона може спати сама? Від самої думки про це мороз пробіг шкірою. Вона змусить себе. Людям довіряти не можна. Самій – найбезпечніше. Потрібно уявляти, як її вчив Кайл. Можливо, вона не буде сама. Можливо, навідаються привиди божевільних. Вона з ними побалакає. А вони щось казатимуть? Можливо, мовою жестів.

Потрібно змиритися, вона втекла з судової зали, вкрала поліцейську машину, тоді забрала авто у довірливого водія, пограбувала магазин і підстрелила ймовірного нападника. Ой, як же вона змінилася. Тепер треба бути досить сильною, щоб жити самій у психлікарні на схилі.

Вона сіла на розкладне крісло. Снодійний порошок почав діяти. Геть із голови. Тоді геть із себе.

…не можу повірити, що колись це був наш furshlugginer[52] дім…

Заплющивши очі, вона побачила, як Рейвен з огидою дивиться на неї.

РОЗДІЛ 64

Фатіма в орендованому червоному «Ягуарі» повернула на заправку на північ від Колумбуса і залила повний бак. Купила карту штату Огайо і попросила працівника позначити дорогу в Кент. Він сказав, що вона легко доїде до університетського кампуса.

Вона вже так давно не бачила своєї дочки. Усе, чим їй доводилося вдовольнятися, це фотографія, яку Нагід надіслала їй електронною поштою минулого разу.

Перша зупинка, Ісламська студентська організація. Вона легко знайшла її в студентському профкомі. Коли Фатіма відчинила двері, з десяток голів обернулися в її бік. Молоді жінки з хіджабами на головах сиділи з одного боку кімнати. Чоловіки з шапочками куфі – з іншого.

– Я шукаю свою доньку Нагід.

Прищавий молодик озвався:

– Її останнім часом не було на наших зустрічах.

Вона роззирнулася.

– Коли ви востаннє її бачили?

– Три дні тому. Нагід сказала, що має забрати якийсь пакунок.

– Вона принесла його собі в кімнату?

– Вона ще не повернулася, – відповів прищавий. – Мабуть, пішла в похід.

Фатіма повернулася до виходу.

– Масалама, – попрощався прищавий.

– Ага, до побачення, – не озираючись, відповіла вона.

Вийшовши з профкому, вона спробувала себе опанувати. Заспокойся. Нагід пішла забрати пакунок. Вона передала його Алексі? Отримала гроші? Де вона зараз?

Звіряючись зі знаками, вона підійшла до пункту охорони кампуса. Присадкуватий поліцейський з беджиком «Фіцджеральд» запитав, чи може він чимсь допомогти.

– Я намагаюся знайти Нагід Сойєр, дочку моєї подруги.

Він спохмурнів.

– Ми шукаємо її родичів. Можете якось сконтактувати нас із ними?

– Вони в Ірані. Це буде важко.

– Можете передати їм погану новину?

– Погану?..

– Заступник шерифа знайшов її в ставку недалеко від кампуса. Поки йде розслідування, але є одна дивна деталь. Патологоанатом каже, що її задушили і зламали шию, але хустка залишилася в неї на голові, туго зав’язана.

Заспокойся. Не показуй емоцій.

– Де її тіло зараз?

– У моргу. Хочете провести впізнання?

– Я не була з нею знайома особисто. Але передам цю жахливу новину її сім’ї.

– Це нам допоможе.

– Ще одне, містере Фіцджеральд. Коли знайшли її тіло, вона мала щось при собі? Її сім’я може поцікавитися, чи можна її речі відправити їм в Іран.

– Лише рюкзак, розтягнутий, ніби перед тим там був якийсь великий пакунок.

– А в рюкзаку?

– Тільки одяг і обгортковий папір зі слідами арахісового масла й джему.

– Дякую, містере Фіцджеральд, – сказала вона, виходячи з кімнати.

Отже, Нагід уже віддала Алексі сибірку. Але для чого він убив її? Фатіма запитає його перед тим, як переріже горло.

Їй спало на думку, що Алексі здогадається, що Рейвен подалася в психлікарню, де провела стільки часу малою. Він шукатиме її, щоб розгадати загадки пророцтв Тедеску. Якщо Алексі досі не знайшов Рейвен, вона дістанеться до неї першою. Вона повернула з моста на дорогу, що вела до лікарні.

Залишки миш’яку забезпечать Рейвен швидку і болісну смерть.

РОЗДІЛ 65

Прокинувшись, Рейвен пригадала події останніх кількох днів. Люди намагаються відправити її в Грецію на тортури.

Проте Алексі врятує її.

Вона пробіглася кімнатами за вестибюлем, у пошуках… чого? У бібліотеці вона побачила розкидані по столах, висипані з полиць книжки, що припали пилом, деякі розкриті, деякі з відірваними палітурками, наче з обличчями без масок. У кімнаті відпочинку на столах стояли покинуті посеред гри дошки для доміно і шахівниці.

Рейвен спинилася, коли побачила колоду карт Таро. Мама колись також ворожила на них. «Таємничий вершник», що несе загадкову троянду на чорній корогві, сонце, що світить між двох веж. Мама говорила їй, що це означає не фізичну смерть, а зречення від тілесних жадань. І карта, яка завжди її лякала. «Коханці». Вона знала, що це вони з Алексі.

Глянула на наступну карту і затремтіла. Жінка зі зв’язаними руками і зав’язаними очима стоїть у воді, оточена вісьмома мечами. А вдалині, на високому пагорбі, замок. Карта «Вісімка мечів».

Перед тим як батько замкнув Райвен, хулігани в середній школі лапали її. Тоді вона почала носити з собою кишеньковий ніж. Сказала їхньому головному: «Ще раз торкнешся мене, і я тебе приріжу». Він схопив її ззаду, запхав пальці у труси, і вона його різонула.

Хлопець з вереском відскочив: «Рейвен мене порізала! Я вмираю!»