Читати книгу - "Лукомор'я. Дубль два, Лара Роса"

Дівчина втупилась в Ігоря:

– Що означає цей термін?

– Означає, що через три місяці – або весілля, або заручини анулюються.

Вона подивилась на обручку, роздивляючись вставку у ній:

– Що це за камінь?

– Індиголіт. Різновид турмаліна. Мені здалось, він схожий на твої очі, – посміхаючись глянув на миттєво розчервонілі Лєркині щоки. – Не знімай його ні за яких обставин. Я вбудував в нього пошукове закляття: якщо зникнеш з поля мого зору, я завжди зможу тебе відшукати, – він подав їй руку, допомагаючи підвестись. – Тепер можемо вирушати. Одяг у твоїй кімнаті.

Лєра трохи ошелешено подивилась на нього. Здавалось, що навіть з обуренням:

– Тобто?

Ігор знизав плечима:

– Вибач. Довелось покластися на свій смак. Нам не можна потикатись ні в ательє, ні до крамниць з готовим одягом: якщо хтось шпигує за нами, то зразу ж зрозуміє, куди ми намірились. Тому частину вбрання я замовив через десяті руки. Все інше докупимо у Зимоліссі.

Дівчина невдоволено поморщилась:

– Починаю відчувати себе лялькою: переміщають куди хочуть, вбирають теж у що хочуть, – вона хитнула головою. – Я – не іграшка – тупа й безмозка!

Вона ще з хвилину пихкала праведним гнівом, і він бачив, як стиснулись її пальці. Ігор окинув поглядом дівочі кулачки:

– Битись зібралась?

– Ні! – пирхнула вона. – Намагаюсь не спалахнути синім полум’ям!

Колвін взяв її за руки, м’яко розтискуючи її пальці:

– Я не вважаю тебе ні лялькою, ні іграшкою, ні, тим більше, тупою й безмозкою. Якщо хто й хоче тобою погратись, то це точно не я. Я навпаки намагаюсь цьому завадити. Тому, заспокойся та йди збиратись.

Крутнувшись на п’ятках, Лєра фурією вилетіла з кабінету. Ігор дивився їй услід та згадував свої перші заручини – з Ольгою. Тоді йому було наплювати на всі ці традиції та ритуали, тим більш, що у Лукомор’ї одружувались і без них. Та його нареченій хотілось перевірити: наскільки вони підходять одне одному. На обручки накладалось спеціальне закляття, що вивільнялось під час поцілунку і якимось чином зчитувало наречених.

Ігор вважав, що ніяка магія не здатна виміряти глибину почуттів. Тоді між ним і Ольгою ледь тепло промайнуло. Він сказав, що то дурня, й вони одружились, хоча термін їх заручин був визначений на два роки.

Цунамі, що ледь не знесло їх з Лєрою, змусило його замислитись. Невже існує ця зумовленість?! Хто б сказав йому чотирнадцять років тому, що ота дрібна зараза, яка неймовірно йому дошкуляла й дратувала, тепер стане для нього всім! Стільки сперечатись з долею, щоб тепер з радістю танцювати під її дудку?! Ніколи б не повірив, що колись йому стане байдуже на це. Та йому байдуже… І він, як дракон готовий затягти ось це кудлате диво до свого лігва – якомога далі від усіх – й охороняти його, не підпускаючи нікого, навіть, якщо диво буде проти. А воно буде, враховуючи його норовливість. Хоч би із принципу, та буде…

І, до речі, їм дали три місяці – найменший термін, що застосовувався для заручин. Це означало тільки одне: артефакт вважає наявними взаємні почуття. Але, як йому вдається відрізнити са́ме почуття від банального гормонального сплеску – ніхто не знає. Та він якось відрізняє, й Ігор на власному досвіді це перевірив.

І це дівчисько ще й рикає на нього! Проте, як завжди… Чорт! Класика жанру. Треба було так вляпатись?!