Читати книгу - "Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Остап посміхнувся.
— Типу того.
— Тебе за язик ніхто не тягнув.
— Тут ти мене спіймав, — несподівано між ними виникло щось на зразок перемир'я, і Остап вирішив це використати. — До речі, куди тут можна піти з дівчиною? Точніше, з такою дівчиною, як Яна?
У Торонто жінок, з якими він зустрічався, Остап водив до ресторану. Більшого від нього не очікували. Але Яна не була схожою на жодну з тих, хто з'являвся й зникав з його життя, не залишаючи помітного сліду. Та й було їх не так вже й багато.
— Чесно?
— Бажано.
— Сам не знаю. Тільки...
— Договорюй, якщо почав.
— Моя колишня в таких випадках казала, що жінці все одно, куди йти, якщо з нею чоловік, який їй подобається. Сам розумієш, ручатися за те, що це істина, я не можу. Взагалі не знаю, навіщо я тобі допомагаю? Старію, напевно.
— Не турбуйся, я тебе не видам. Спасибі за пораду.
— Не поспішай мені дякувати. Я ще не зійшов з дистанції.
— Матиму на увазі.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка», після закриття браузера.
