Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"

Марат виносить вердикт: добротно готуватися до удару у відповідь — після мого майбутнього публічного виступу. Послухавши захисника в присутності мене і піар-команди, Кулак викликає Марата на окрему розмову.

Обидва повертаються не в дусі. Здогадуюся, що Вася взагалі все хоче переграти.

— Передзвоніть за чотири години, — відключає він піар-команду і ми залишаємося наодинці в його кабінеті.

Тут і домовик повісився б від суму. Все порожньо.

— Удар у відповідь — одразу ні й ніколи, Алісо. Так не піде. Я підставляти тебе не буду. Забудь про це, — ледь не зривається він на крик, коли я намагаюся щось додати.

Блін, обмірковувати все заново. А такий виразний план намалювався.

Але мені теж страшно. Особливо після тієї розмови з Ванею. Не хочу, щоб і козенятко було втягнутим у напад якогось несамовитого ідіота.

Кулак залишається в офісі — явно хоче трохи охолонути, до всього іншого, — а я планую забігти до Міри.

Але спочатку він хоче показати мені якісь доки в машині. Куллінан припаркований у провулку, що примикає до проспекту.

Різко відчиняючи задні дверцята, Кулак мне моє волосся на потилиці, втягуючи мене в короткі завзяті поцілунки.

Відразу стає зрозуміло що за довгий "документ" дехто збирається мені показати.

У низці рухів — спробах миттєво влаштуватися на сидінні, зачинити двері й продовжувати лизатися — сміюся над нашою незграбністю, але одразу ж охаю, розчиняючись у полоні його розпаленого тіла, що безжалісно розчавлює мене.

— Тут... тут вулиця прямо, — намагаюся виразно говорити, але мені заважає наполегливість його язика.

— Так, поводься тихо, а то всі дізнаються, що ти й не скромниця взагалі.

— Нахабний дик! — обурююся я. Він задоволено видихає в мій наступний стогін, як щойно влаштовується всередині мене.

Добре, що його долоня зчепила мою потилицю в хватці — моє запаморочення лише посилюється з кожним новим підходом; спекотний сухий вихор наче в думках злітає по спіралі й одразу ж розпилюється шкірою вниз, хвиля за хвилею...

Завмираю бездумно, коли Кулак чіпляє зубами мені шию, і несподівано — рваними ніжними підстьобуваннями — проходиться долонею по всьому, що знаходиться між моїми статевими губами. Я приголомшено кінчаю, вибух настільки оглушливий, що не чую навіть власних видихів.

— Розумниця, — припадає він рокітливим голосом до мого вуха. — Просто відмінниця. Я тільки почав, а ти вже розумниця.

І викрадає мої вимучені вдихи, не пропускаючи жодного, коли градом засаджується, щоразу до болісного упору, безперестанку шльопаючи мене яйцями.

Муркочу сама не знаю які слова і якусь мелодію одночасно з його задушеними видихами. Пульсація всередині занурює в непереборний транс, хоча я й вже повторно розлетілася секунд п'ятнадцять тому. Від розсипу змазаних поцілунків душа дрібно тремтить.

— Давай щоденник, поставлю всі п'ятірки, —ніжиться він до мого обличчя з хрипами в голосі. — Або що там зараз. Печатки б тобі зі звірятами надавив. З рибкою, наприклад. Така ж мокренька, як і ти.

Навіть вилізти з-під нього намагаюся, від обурення на безглузді крінжеві жарти.

— Дуже смішно, прямо як повторення Клубу Веселих та Кмітливих, ну, — пихкаю я, але все одно тягнуся губами до нахаби.

— Чесно, навіть гірше, напевно, — сміється він.

А потім Кулак перевертає мене, спиною влаштовуючи в себе на грудині, стрімголов розсуваючи мені ноги, — і вмить засаджується знизу. Шкіряна оббивка під моєю долонею, здається, плавиться, а п'ятірня, що утримує мене на місці, відчувається розпеченим клеймом.

Розрізняю власний здивований зойк — і той ніби блискавкою з моїх вій зіскакує, бо перед очима коротить білими спалахами.

Товста голівка вперто тарабанить одне й те саме містечко в мене всередині, і гострота всіх відчуттів збирається голкою просто там.

— Так, ось так, Алісо, — грубо повторює він невпопад ритму.

Пищу та кричу водночас, коли розповзаюся від розрядки, і тягну його за собою. Намагаюся обличчя долонею заховати.

Ще не віддихавшись, Кулак наостанок по-хазяйськи поплескує мене по геть розкритих вологих складках, і від цього жесту збудження іскрою-ниткою прошивається моїм тілом від низу до верху.

— Ну ось, тепер йти кудись, — нию я зовсім вільно та й без фільтра. — Ще цілий день попереду.

— Ти впораєшся, маленька, — Кулак навіть сукню мені поправляє, але за плече прикушує. — А якщо що, йди додому і чекай мене після обіду. Це розминка тільки, перекус, ага, продовжимо потім. З'їм тебе.

Не можу стримати посмішку, як дурепа, хоч дехто став надто самовдоволеним. Треба припиняти, але... Ех, якось потім.

З Куллінана він знімає мене, обхопивши за стегна, за що я йому потай вдячна, а то на ногах щось твердо не втримуюся. І нога моя нещасна сіпається, потім навіть масажую страдницю нашвидкуруч.

Чмокаю його столичну Величність на прощання, а він на мене грізно дивиться.

— А ну йди сюди, навчу тебе цілуватися, відмінниця.

— // —

Справи у "Все по 15" пішли в гору, і ми домовляємося з Мірою обмити радісний поворот подій наступного тижня.

Крокую до хати Сергія Степановича, як бачу Ваню, що мчить на велосипеді. Ззаду на сітці прикріплене численне начиння. Піддаюся пориву, намагаюся слідувати за ним.

Коли стає зрозуміло, що колеса швидші за мої стегна, ловлю машину. За кермом одна з асфальтоукладальниць, сміхотлива красуня Валентина. Ми намагаємося наздогнати Івана, але безуспішно.

Вона вмовляє відвезти мене додому, але згодом я вирішую йти назад пішки. Якраз поміркую дорогою.

На одному з поворотів приватного сектору, де багато недобудов, що обдуваються вітрами, знову виглядаю спину козенятка.

— Ваню! — тепер кричу і біжу за ним з усіх ніг. — Ваню!

У якийсь момент він обертається, і, розгледівши мене, з жахом тисне на педалі без зупинки. У мене всередині всі органи бовтаються — тільки не від рухливості, а від страху, що маринується у власному соку.