Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

– А навіщо вони нам? – Буркнув Імператор невдоволено, відвівши погляд.

– Чудово ... – усміхнулася я задоволено, кинувши на Шанліса багатообіцяючий погляд. Була в мене одна ідея, яка буквально горіла червоним у моїй голові. – Я хочу клятву.

– Що? – Почулося з усіх боків, навіть мої хвостаті чоловіки не втрималися від вигуку.

– Ви хочете співпрацювати з нагшасами, а я хочу клятву, що ви ніколи не претендуєте на землі людей. Вони ж вам все одно не потрібні, а також не завдаватимете шкоди самим людям, якщо вони не наражають вас на небезпеку… – скромно запропонувала я, мило змахнувши віями.

– Доб...

– Ні! – Поспішно видихнув радник, змусивши мене скрипнути зубами. І навіщо тільки відкрив свій… рот, питається?

– Чи можу я дізнатися, чому? – Максимально доброзичливо уточнила я, не втрачаючи самовладання, яке зараз було на вагу золота.

– Щось мені підказує, що це буде жахлива помилка.

– Тобто, співпрацювати з нагшасами ви не хочете?

– Чому ж, хочемо, – хижо посміхнувся чоловік. – І я сподіваюся, що високоповажний Предводитель розділяє інтереси свого народу з особистими інтересами.

– Тоді ви дуже помиляєтесь, – холодно зауважив Шанліс, коли я замовкла, не знаючи, чи можу кидатися такими голослівними заявами.

– Шанліс ... – видихнула приглушено я, подивившись на цього нереального чоловіка. Звичайно, співпраця з драконами, наскільки я зрозуміла, не головна мета чоловіків, але все одно, серце застукало частіше.

– Що ж, здається, я помилився, – знизав плечима радник. – Але пропоную вам не поспішати і все добре обміркувати, а завтра ми з вами зустрінемося та все обговоримо. Свою дружину можете також взяти на зустріч, можливо, ми зможемо чимось допомогти її славному народу.

– Звичайно, – кивнув Шанліс, підводячись із насидженого місця.

Ну що ж, пане раднику, побачимо, хто кого...

_