Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

Айдек кивнув і пробурмотів:

— Справи… Їдемо до маяка? Не думаю, що вони в місто пішли, надто далеко і небезпечно. А якби капітан не міг йти на своїх двох, то їх уже спіймали б.

— Їдемо, — погодилася Мелана, сподіваючись, що цього разу вони знайдуть свою пропажу.

Пошуки цієї пропажі взагалі вийшли дивними. Спочатку там, де мали бути так звані посли-перемовники партизанів, знайшлася лише записка у схованці, з повідомленням, що вони терміново переїхали через якихось ідіотів, які не поділили сільську дівку і зламали руку її нареченому. Після цього селяни точно почали б скаржитися владі. Ще в записці радили пошукати десь у порожніх садибах, хтось із начальства про це проговорився. Мелана тоді навіть зраділа. Скільки в окрузі невеликого містечка може бути пустих садиб? Це ж не мисливські будиночки.

Виявилося, цілих сім.

Одна чи проклята, чи не проклята, але там постійно вмирають господарі, причому буквально через місяць після поселення. Так що черговий спадкоємець вирішив до неї навіть не наближатися і зараз шукає магів, здатних очистити будівлю від будь-якої капості і не просити за це надто багато грошей.

Ще за дві судяться спадкоємці, причому не перший рік.

В одній ураган повністю зірвав дах і частково зруйнував другий дерев'яний поверх. І тепер господарі думають, що буде простіше: відремонтувати те, що є, чи побудувати нове.

Одна поступово сповзає до океану.

А ще дві горіли. Причому, з чуток, спочатку першу підпалив господар другої, щось там не поділивши, потім господар другої підпалив будинок першому. А потім виявилося, що ні той, ні інший відбудувати все заново не можуть, через що один одного й повбивали. А дружини з маленькими дітьми жити в будинках, що горіли, не побажали і поїхали до родичів, та так і не повернулися. І про долю своєї власності більше не турбувалися. Напевно, вдало повиходили вдруге заміж. А діти поки що не доросли до того, щоб зацікавитися станом спадщини.

Загалом вибір був великий. А ще цей вибір був досить далеко один від одного, і той будинок, у якому жили партизани, виявився передостаннім зі складеного списку.

— А ще, знаєш, — сказала Мелана, озирнувшись на садибу. — Ліїн треба було дуже роздратувати, щоб вона так швидко втекла, та ще й Юміла не забула. Цікаво, хто це такий майстер?