Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

«Поцілуй мене! Нумо! Ходи сюди!» – а наступні накази звучали відвертіше і містили багато непристойних висловів.

Міка скривила губи в зловісній посмішці.

– Не бійся, хлопче, це виліковне. Добре їж, пий м'ятний чай, заведи реальну подружку… І розширюй свій кругозір та словниковий запас, бо обмеженість сучасної молоді часом мене лякає. Я до тебе ще зайду, гаразд? Бувай здоровий, не сумуй!

Брікк поквапливо кинувся відчиняти двері. Він ховав погляд, бурмотів ввічливі нісенітниці, відвертався. У сліпучому сонячному світлі майнула його червона до неможливості фізіономія.

Якоїсь миті Міка зрозуміла: він чув кожне слово Денніка. Ба більше, знав, що і вона все те чула!

«Нинішній очільник Ради – проклятий. Це звучало б неймовірно, але я наче вловлюю схему. Його дар – щит, як і в мене. Однак він не вважає себе обдарованим, і тут починаються проблеми. Я б не назвала «випалювача» дурнем… Його розум переповнений міфами, але, гадаю, висновок із сьогоднішньої зустрічі він врешті зробить. Треба поспішати», – Міка розбудила Тимора, що знову дрімав у тіні, і попросила гнати в магістрат, не жаліючи коней.

Даріана чекало неймовірне потрясіння.