Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

Тримайте продовження, дівчатка! Дякую за те, що чекаєте на глави! Для мене це дуже цінно.
Глава 43. Елізабет.

Після розмови із Ноа я відразу ж набрала Кевіна. 
 
 - Так, крихітко? - коханий чоловічий голос якось відразу подіяв зцілююче. У грудях потепліло від його "крихітка" і захотілося знову у владні обійми мого чоловіка. Поруч із ним мені не страшно і не порожньо. З ним я відчуваю себе коханою і потрібною. Не те, що із "родиною"- Ноа приходив? 
 
 - Так, - тихо сказала я, зморгуючи сльози, - як тобі вдалося його розговорити? 
 - У мене свої способи. Ти як? В порядку? 
 
Я знизала плечима, як ніби він міг мене бачити. 
 
 - Не дуже. Не думала, що Дженні дійде до такого. 
 
 - Не думаю, що це Дженні, Ель. Підозрюю твою мачуху. 
 
Від несподіванки я присіла на стілець. 
 
 - Елізу? Навіщо їй це? Адже подібна новина кидає тінь на компанію. 
 
 - Ні, маленька. Ця новина кидає тінь в першу чергу на тебе. І коли прийде час доводити свою здатність керувати фірмою, члени ради побачать в тобі не кваліфікованого професіонала, а ту, хто займається сексом в підворіттях і сприймати тебе серйозно не стануть. Я думаю, що це тільки початок. Еліза будь-якими шляхами готова усунути тебе з горизонту. Вийти за мене заміж, стати главою, знову підняти компанію і жити щасливо, наплювавши на те, що стане з тобою. 
 
У мене від його слів мурашки крижані по спині бігли. Але ж дуже схоже на правду. Боги, який жах. З ким я живу? 
 
 - Але ... що мені тепер робити? 
 
 - Нічого. Я віддав своєму юристу заповіт твого батька. Він детально вивчить його. А я зараз поїду на зустріч з однією людиною, здається він накопав щось на твою мачуху. Вона двадцять років тому була помічена в махінаціях, але суд її виправдав, тому що не було достатньо доказів.Ти знала про це? 
 
 - Ні, - глухо відповіла я, відчуваючи, як світ перевертається з ніг на голову. 
 
 - Думаю, твій батько теж був не в курсі, якщо дав їй стільки повноважень в компанії. 
 
 - Напевно. 
 
 - Ель, постарайся не видати того, що ти в курсі, добре? Ноа не скаже Дженні. Я його гарненько налякав, думаю йому своя шкура дорога. Завтра я приїду, а через кілька днів Еліза хоче влаштувати вечір на честь дня Подяки. Так що побачимося, тому що я вже скучив. 
 
Перша посмішка за останню годину розтягла мої губи. 
 - Я теж страшенно скучила і хочу до тебе. 
 
 - А краще під мене. 
 
В обличчя кинулася фарба, а ззаду пролунав хлопок вхідними дверима. Схоже повернулася Еліза. 
 
 - Кевіне, Еліза приїхала, я відключаюся. 
 
 - Цілую, крихітко. 
 
Вставши зі стільця, я постаралася взяти себе в руки і не видати свого презирства до жінки, «яка виховує» мене стільки років. Була поруч майже все моє дитинство, бачила і сльози і радість. А на ділі ані трішечки ніколи мене не кохала. Відвернулася і почала возитися зі збитим сиром. 
 
 - Повернулася? - їдкий голос почувся із-за спини. Я обернулася і зустрілася з холодними очима мачухи. 
 
 - А ви сумували? 
 
Хмикнувши, Еліза обвела очима кухню, і вирішила за краще залишити моє запитання без відповіді.
 - Правильно робиш, що готуєш. Ми вчора із Дженні через тебе голодні залишилися. 
 
 - Потрібно було щось приготувати, - буркнула я, наливаючи сир в форму. 
 
 - Дуже розумна?! Через чотири дні у нас святковий вечір. Я запросила гостей. 
 
Я вже приготувалася до того який список мені озвучать і подумки зважувала, що жити мені на кухні найближчі дні, як Еліза здивувала. 
 
 - Вечерю я замовлю в ресторані, не хочу, щоб ти щось зіпсувала.Це важлива зустріч, на якій ми з Кевіном офіційно оголосимо про наше весілля, тому я хочу, щоб все було ідеально. Я б воліла, щоб ти взагалі не з'являлася, твої звички залишають бажати кращого, але, на жаль, це неможливо, тому сподіваюся на твій здоровий глузд і здатність тримати язик за зубами. 
 
Я стиснула кулаки від образи, але виду звісно не показала. Потрібно потерпіти кілька днів. А потім ... потім навіть не знаю що і буде, але чомусь мені тепер було не так страшно. Знаючи, що на моєму захисту містер Мітчелл навіть дихалося легше.