Читати книгу - "Пентаграма"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Лівша? – поцікавився Харрі, відмикаючи наручники.
– Що?
– Якою рукою б’єш сильніше: правою чи лівою?
– Та я взагалі не б’ю.
– Це добре.
Харрі надів один браслет Сівертсену на праву руку, а інший – собі на ліву. Свен нерозуміюче подивився на нього.
– Не хочу втратити тебе, дорогенький, – пояснив Харрі.
– А не простіше тримати мене на мушці пістолета?
– Простіше, але кілька тижнів тому мені довелося його здати. Ходімо!
Вони перетнули рівний майданчик і попрямували у бік масивних чорних силуетів багатоповерхівок, які вимальовуються на тлі нічного неба.
– Приємно повернутися на старе місце? – запитав Харрі біля входу в гуртожиток.
Сівертсен знизав плечима.
Коли вони ввійшли, Харрі почув те, що хотів би почути якнайменше, – кроки по сходах. Він подивився навкруги, побачив світло в маленькому віконці ліфта, відійшов убік і потягнув Сівертсена за собою. Ліфт гойднувся під їхньою вагою.
– Вгадай, на який поверх ми поїдемо? – запитав Харрі. Він підніс до обличчя Сівертсену зв’язку ключів на пластиковому брелоку в формі черепа, і той підвів очі до стелі. – Не у настрої вгадувати? Гаразд, Сівертсен, тоді їдьмо на четвертий.
Свен натиснув на чорну кнопку з цифрою 4 і подивився на двері, як завжди дивляться, коли чекають, що ліфт ось-ось рушить. Харрі подивився на його обличчя. Чорт забирай, треба зізнатися: якщо це гра, то актор він блискучий.
– Ґрати, – підказав Харрі.
– Що?
– Ліфт не піде, поки не закриєш ґрати, і ти це знаєш.
– Ці?
Харрі кивнув. Сівертсен із брязкотом потягнув залізні прути вправоруч, але ліфт стояв.
На лобі у Харрі виступили краплі поту.
– До кінця, – сказав він.
– Так?
– Досить ламати комедію! – До горла підкотив клубок. – Їх потрібно зачинити до самого кінця. Якщо вони не закриють увесь отвір, ліфт не піде.
Сівертсен посміхнувся.
Харрі стиснув праву руку в кулак.
Ліфт здригнувся, і жовта стіна за чорними залізними прутами почала повзти вниз. Коли вони проїздили другий поверх, крізь віконце в дверях Харрі побачив чиюсь потилицю. Хтось спускався по сходах. Сподіватимемося, хтось із мешканців. В усякому разі, Бйорн Гольм сказав, що експерти роботу тут уже закінчили.
– Не подобаються ліфти? – запитав Сівертсен.
Харрі не відповів і дивився, як стіна повзе вниз.
– Ми не проїхали?
Ліфт зупинився так різко, що Харрі зробив крок, аби не впасти. Підлога знову гойднулася. Харрі дивився в стіну.
– Що за чортівня… – прошепотів він.
– Ви увесь мокрий від поту, інспекторе Холе. Гадаю, зараз саме відповідний час, аби дещо вам пояснити.
– Зараз не відповідний час ні для чого. Вимітайся, інакше…
Але Сівертсен став, загородивши собою кнопки, і, судячи з усього, вимітатися не збирався. Харрі підняв його праву руку й тільки тоді побачив, що в лівій у Сівертсена затиснутий шпатель. Із зеленим руків’ям.
– Лежав поряд із сидінням, – майже винувато посміхнувся Сівертсен. – Треба прибиратись у своїй машині. Ви мене чуєте?
Сталь блиснула. Харрі намагався зосередитися, не запанікувати.
– Чую.
– Дуже добре, тому що слухати мене зараз доведеться уважно. Я не винен. Вірніше, я незаконно ввозив в країну зброю і діаманти декілька років підряд, але ніколи нікого не вбивав.
Помітивши, що Харрі поворушив рукою, Сівертсен підняв свою зброю, і Харрі визнав за краще не рухатися.
– Уся контрабанда зброї йде через одну людину, яка називає себе Принцом. В один прекрасний момент я зрозумів, що Принц і Том Волер – одна і та сама особа. Навіть більше: я можу це довести. І якщо я правильно розумію ситуацію, ви збираєтеся підрізати йому крила, але без моїх доказів Том Волер швидше підріже ваші. Вірно?
Харрі дивився на шпатель.
– Холе?
Він кивнув.
Сівертсен розсміявся, дзвінко, майже по-дівчачому, і сказав:
– Правда, милий парадокс, Холе? Ось стоїмо ми з вами тут – контрабандист і нишпорка, пов’язані одним ланцюгом і повністю один від одного залежні, – й однаково думаємо, як би один одного вбити, еге ж?
– Це не парадокс, – сказав Харрі. – Що тобі потрібно?
Сівертсен підняв шпатель і перехопив його так, що руків’я вказувало на Харрі, зі словами:
– Мені треба, щоб ви знайшли, хто підлаштував усе так, аби виходило, ніби я вбив чотирьох людей. Зробите це, і я піднесу вам голову Волера на срібній таці. Ви допоможете мені – я допоможу вам.
Харрі пильно подивився на Сівертсена. Браслети наручників брязнули один об один.
– Добре, – погодився Харрі. – Але зробимо це в правильній послідовності. Спочатку знешкодимо Волера, а потім я зможу спокійно допомогти тобі.
Сівертсен похитав головою:
– Я знаю, як ідуть мої справи. Я думав над цим цілу добу, Холе. Мої докази проти Волера – єдиний аргумент у переговорах, а ви – єдиний, із ким я можу їх вести. Поліція вже святкує перемогу, і ніхто з ваших не погодиться подивитися на справу під іншим кутом, ризикуючи перетворити тріумф на помилку століття. Мене звинуватять, а цей псих, який убивав жінок, залишиться на волі. Мене заманили в пастку. Без вашої допомоги у мене немає шансів.
– Невже не ясно, що Том Волер і його спільники в цей самий час уже йдуть по нашому сліду? І з кожною годиною вони підбираються все ближче. І коли – навіть не якщо, а коли – вони нас відшукають, нам обом гаплик!
– Мені це ясно.
– Так навіщо ризикувати? Припустимо, все сказане про поліцію правда, і їм не захочеться проводити розслідування наново. Хіба не краще провести двадцять років у в’язниці, ніж одразу розлучитися з життям?
– Двадцять років у в’язниці мене більше не влаштовують, Холе.
– Чому це?
– Тому що зовсім нещодавно я дізнався про те, щó радикально змінить моє життя.
– І що ж?
– Інспекторе Холе, я скоро стану батьком. Знайдіть справжнього вбивцю перш, ніж Волер знайде нас. – Сівертсен простягнув йому шпатель. – Ви мені вірите?
– Вірю, – збрехав Харрі й поклав інструмент у кишеню піджака.
Сталевий трос знову заскрипів – ліфт поїхав.
Розділ 35
Ніч на понеділок. Цілковита бридня
– Сподіваюся, нічого не маєш проти Іггі Попа? – запитав Харрі, прикувавши Свена Сівертсена до батареї під вікном у кімнаті чотириста шість. – Тому що деякий час нам доведеться милуватися тільки ним.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пентаграма», після закриття браузера.