read-books.club » Сучасна проза » Назад - це теж напрямок, NatKo 📚 - Українською

Читати книгу - "Назад - це теж напрямок, NatKo"

15
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Назад - це теж напрямок" автора NatKo. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 68
Перейти на сторінку:

Телефон знову вібрує кілька разів поспіль. Біля віконця з повідомленнями світиться одне непрочитане. Оксана! 

 

Ксю:

Та ти шо яка фотка

Ти там вже на Бродвею?

 

Я:

Ага, сиджу зараз з Бредом Піттом і пью ванільний лате

 

Ксю:

Ти ж в курсі, що Пітт не актор Бродвею?

 

Я:

Ні

Мені ж всі актори на одне обличчя

 

Ксю:

Хтось не з тієї ноги встав, Шамсудінов?

Чи ти вже зірка таких масштабів, що з нами смертними розмовляєш крізь зуби?

 

Я:

Ахахахах дуже смішно

Шо ти там?

 

Ксю:

Поки що ще жива

Заміж не вийшла

Дитину не народила

 

Я:

Ясно

Повне розчарування для своєї бабці

 

Ксю:

І не кажи

А в тебе як справи, зірко?

 

Я:

Та все вроді норм

Як завжди

 

Ксю:

Не знаю, як це відбувається, але щось мені пахне брехнею

Точно все норм?

 

Пишу одне слово, та стираю. Ще одне…Оксана завжди відчуває, коли зі мною щось не так. Я не вмію бути таким уважним. Або може в неї якась жіноча чуйка. Все-одно, навіть не дивлячись мені у вічі, вона може відчути, що щось не так.

 

Ксю:

Хочеш може поговорити?

А то я вже бачу ту паніку в твоїх очах, коли ти думаєш, що мені написати

 

Я:

Через годинку зможеш?

Я вийду на вулицю і наберу тебе

 

Ксю:

Ок

Ти ж знаєш, що я на твоєму боці

Треба позбутись трупу?

 

Я:

Ага

Готуй килим і кислоту

 

Ксю:

Чекаю на дзвінок

 

Натискаю на іконку профіля подруги. Люблю дивитись її фотографії, котрі вона так старанно підбирає. Обов’язково, щоб по кольору підходили, щоб стиль був схожий, ракурс не повторювався і ще купа іншої різної фігні. Наскільки я знаю, Ксю хоче бути однією з тих блогерів, які фоткають свій сніданок, питають у своєї аудиторії, що краще одягнути та діляться фотками гарних заходів сонця. В мене завжди виникає відчуття, що ці люди не випускають телефон з рук, а ще не живуть власним життям. Але я теж не зовсім живу своїм життям: одягаю на себе ролі, як костюм. Я граю на сцені, вони — теж. Тільки їхня сцена поміщається в маленькому екрані смартфону, а кожну дію можна відредагувати перед показом. Колись Ксю розповідала мені, скільки зусиль треба прикласти для того, щоб вийшло гарне фото або відео. Раніше люди дивились ток-шоу по телеку, спостерігали за чужим життям, яке награвали в студії. Зараз же блогери дають таку можливість в соціальних мережах. Треба тільки відкрити додаток і можна знайти рецепти, драму, комедію, спорт — все, що тільки забажає твоя душа. А рекламу завжди можна пропустити, а не дивитись про пігулки від здуття. У Оксани справжній талант робити класні фотки: коли хтось бачить тільки чашку з кавою, вона бачить гарне світло, геометричний малюнок або контраст кольорів. І завдяки цьому, інші теж вже бачать не просто чашку, а гарну картинку. 

Тільки останнім часом подруга взагалі перестала фотографувати себе. Спеціально гортаю стрічку Інстаграму донизу, щоб знайти щось крім міста, заходів сонця, рослин та чорного мопса Джипсі. Остання фотографія зроблена кілька місяців тому — Ксю з червоними губами підморгує в камеру. Я тільки зараз звертаю увагу, що на тому фото вона худіша, ніж була. Але вона ніколи про це не говорила. Здавалося, що їй завжди подобались її форми, як у дівчини з картини часу ренесансу. Але не мені судити хто і як виглядає. Коли гортаю стрічку назад, то бачу, що останнє фото було вчора — хвасталась новим манікюром, тримаючи в руках чашку саме під колір. Здається, Ксю повністю задоволена своїм життям у великому місті. 

Що я розповім подрузі? Про свою екзистенційну кризу в двадцять три роки? Навіть трошки соромно піднімати цю тему, адже проблема здається такою надуманою. Але якщо я не вискажу свої думки бодай комусь, то голова просто вибухне. Я дуже багато думаю останнім часом. Інколи мені здається, що моєму тілу набридло жити в режимі автопілоту і мозок намагається вибратись з цієї замкнутої петлі. Але позбутися звичок, які укорінювалися роками…Мені здається, що це майже неможливо. 

1 ... 6 7 8 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Назад - це теж напрямок, NatKo», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Назад - це теж напрямок, NatKo"