Читати книгу - "Принц Єгипту, Олександра Малінкова"

–  Ні, –  він поглянув на термометр, дістав пакетик з жарознижуючим порошком і висипав в чашку.

          Потім, як і завжди нахабно, розвернув її до себе і повільно зняв пластир.

–  Рана виглядає вже краще, сьогодні в останній раз оброблю, –  він, нарешті порушив тишу.

–  Феріт, досить мене нянькувати, зі мною все буде добре. Я ж якимось чином дожила до двадцяти п’яти років.

–  Чудом! –  В’їдливо вигукнув і закінчивши клеїти пластир, зазирнув в її очі. - Я так розумію, це замість дякую?

       Вона зніяковіло почервоніла, відчула, як починає тонути в його темних карих очах.

–  Звідки так добре знаєш українську мову? – Запитала дівчина, щоб хоч якось переключитися.

–  Свого часу закінчив Київський університет Туризму.

–  В цьому готелі за всіма відвідувачами такий догляд? – Поцікавилася Марина.

–  Ні, лише за тими, які майже втратили життя з моєї вини! – Спокійним та буденним тоном, без єдиної зайвої емоції на обличчі відповів Феріт.

      Жодної тіні розкаяння, вона не помітила. Так само, як не змогла зрозуміти з якого це дива він відчуває свою вину? Він, той хто врятував її, витягнувши майже з того світу.

–  А до чого тут ти? – Не полишала допитуватися вона.

–  То була моя нічна зміна.

–  Он як? Але ж я могла піти на пляж і в інший день, - знизала плечима вона.

–  Пий і відпочивай,  –  промовивши це, він вклав чашку з гарячим жарознижуючим напоєм в її руки і пішов.

– Так до чого це все? Врешті-решт я ж не постраждала і тим паче не збираюся влаштовувати розбірки, чому на ресепшн нікого не було. Більш того, я тобі сильнезно вдячна, що витягнув мене.

– На добраніч! – Сухо відрізав, бо насамперед він так вирішив. Як і все, що відбувається останнім часом. Він вирішує коли має початися розмова і коли закінчитися.

         Нестерпний, нахабний та грубий. Але саме від нього кров у судинах закипає, а адреналін стукає у скронях.

       «Боже, дівчино не смій западати на нього. Тільки не на нього. Тижня не пройшло, як ти розлучилася з нареченим. Ти ж прекрасно розумієш, навіщо він це все робить?! Вже доросла жінка, і знаєш, що таке зваблення. Як такі представники сильної статі роблять все аби опинитися в твоєму ліжку. У нього таких дівчат по декілька з кожного заїзду туристів. Так, він бомбезно харизматичний, ці його очі, м’язи, жести і посмішка. Ця його вдавана увага в противагу холодній неприступності.  Але ж ти не маленька. Хай тримається від тебе подалі. Всі ми однакові для них, з єдиним іменем Наталка»: подумки висварила себе вона.

          Феріт  вдихнув на повні груди свіже морське повітря й пройшовся долонею по щетині.

          «Дівчина аварія! Суцільна проблема! Невгамовна. Так і шукає пригод на свою п’яту точку» : Він посміхнувся, а потім насупився.

          Чомусь пригадалися її стрункі ноги, пружні сіднички. Русяве довге волосся. І величезні блакитні, наче у оленяти «Бембі» очі! Погляд такий невинний. А через мить, лише розслабся, та відволічись, стає вмить шкодливим, наче в того кошеняти, який гуляє сам по собі.

            Зухвале дівчисько. Ласий десерт, до якого він не збирається доторкатися. Лише впевнитися, що з нею все гаразд…

           Тоді чому стоїть біля її житла, глибоко запхавши руки в кишені і не йде? Що робить тут досі?! Чому взагалі прийшов? Чому тіло таке напружене, наче щойно відмовили?

            Якби ж то він знав відповіді на ці питання. Він посміхнувся, й склав руки в замок на потилиці. Сіра футболка-кенгуру без рукавів трішки підскочила догори. Такого ж кольору шорти вигідно підкреслюють сильні та пружні сідниці та довгі ноги.

          Парочка панянок, що проходила повз обвела його постать «голодним» поглядом. Перегукнулися між собою, відвісивши йому, пошепки якийсь досить похітливий комент. Одна навіть озирнулася декілька разів, без слів зазиваючи приєднатися до їх «веселої» компанії. Але Феріт лишився байдужим.

        Восьма година вечора, саме час відвідати тренажерний зал. Відмінний спосіб зняти зайву напругу і відволіктися від «блакитноокого нещастя».

         Ранком Марина відчула себе значно краще, тому вирішила не пропускати сніданок. Температура спала і трішки не дотягувала до 37 градусів. У порівнянні з вчорашніми відчуттями, майже норма. Омлет з овочами та смаженими ковбасками здався їй їжею Богів. Блаженно відпила з горнятка ароматну каву, спостерігаючи за маківками високих пальм, які розвивав вільний вітер.

        Ранок видався прохолодним, прийшлося навіть повернутися в номер за тоненькою шкіряною курткою, в якій зараз так комфортно перебувати на відкритій терасі ресторану.

          Вітер грався з її волоссям, розвіваючи його.

– Біля Вас вільно? – Запитав з помітним акцентом, високий чолов’яга з кучерявим волоссям середньої довжини, яке обрамляло його обличчя. Яскраво виражені вилиці, зелені очі, досить завеликий для його обличчя ніс і губи, які розтягнулися у лукавій та  приязній в його розумінні посмішці. Для дівчини посмішка здалася улесливо-хижою, без тіні щирості.