Читати книгу - "Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна"

– Гаразд... Ти впевнена, що не хочеш поділитися зі мною? Якщо щось трапиться, я завжди, у будь-який час вислухаю тебе…

– Правду кажучи, мені потрібно, щоб ти якимось чином переслала мій паспорт і кредитну картку в Спарту, бо без них я не зможу зійти з корабля. Подивись у спальні, у верхньому лівому ящику комода. – Міла схрестила пальці на удачу. – Я знаю, що завдаю тобі багато клопоту, але мені таки потрібна твоя допомога, і я буду тобі дуже вдячна.

Вона була впевнена, що після повернення їй доведеться віддячити Єві. У Міли завжди залишалося таке відчуття, що за добротою Єви щось приховано.

– Не турбуйся, я все зроблю. Не пропадай! – Єва повісила слухавку.

Міла повернулася і подивилася на моряка, який чекав на неї. Вона не збирається не від чого відмовлятися. Факт є фактом. У неї немає квитка, немає каюти і немає лицаря в блискучих обладунках. То й що?

– Де у вас камбуз?

Він торкнувся мікрофона, вставленого у вухо.

– Містер Коган каже, що якщо ви згодні пообідати з ним о тринадцятій тридцять у ресторані «Ройял», то він обговорить з вами ваше становище…

Почуття задоволення теплою хвилею наринуло на неї. Отже, він прийшов до тями... Давно пора! Хтось має подати йому урок гарних манер і пояснити, що таке відповідальність.

– Добре, – Міла не втрималася від усмішки. – Мені теж треба багато чого сказати йому!