read-books.club » Сучасна проза » Історія втечі та повернення, Елена Ферранте 📚 - Українською

Читати книгу - "Історія втечі та повернення, Елена Ферранте"

139
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Історія втечі та повернення" автора Елена Ферранте. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 115
Перейти на сторінку:
часу. Я лиш приблизно знала про те, що діялося у світі, і до мене майже нічого не доходило про студентів, маніфестації, сутички, поранених, арешти, кровопролиття. Оскільки я вже ніяк не була пов’язана з університетом, про тамтешні маразми я знала лише з буркотіння П’єтро, який весь час нарікав на це, як він казав, «пізанське болітце». Тому вся ця історія мала для мене вельми туманний вигляд. Але мої співбесідники, схоже, дуже добре орієнтувалися в цьому тумані, а найкраще з усіх – Ніно. Я сиділа коло нього і слухала, торкаючись ліктем його ліктя, і хоч контакт цей був лише через тканину, мене він все одно хвилював. Ніно зберіг свою любов до цифр: називав кількість університетських абітурієнтів, яких стало надто багато, говорив про фактичну місткість будівель, про те, скільки годин насправді відпрацьовують університетські вельможі, а скільки часу вони замість того, щоб проводити дослідження й викладати, засідають у парламенті чи різних правліннях або ж дають високооплачувані консультації чи займаються приватною професійною діяльністю. Аделе погоджувалася з ним, і її приятель теж, іноді вони теж щось додавали, згадуючи людей, про яких я ніколи не чула. Я відчула себе зайвою. Моя книжка, привід для цього святкування, більше нікого не цікавила, свекруха, схоже, навіть забула, що обіцяла мені якийсь сюрприз. Я шепнула, що вийду на хвилинку, Аделе неуважно кивнула, а Ніно далі пристрасно говорив. Тарратано, мабуть, подумав, що мені нудно, і сказав з турботою, майже пошепки:

– Вертайтеся швидше, мені дуже важливо почути вашу думку.

– У мене немає думок, – відповіла я, ледь усміхаючись.

Він теж відповів мені усмішкою:

– Письменниці неважко якусь думку вигадати.

– Можливо, але я не письменниця.

– Авжеж письменниця.

Я пішла в туалет. Щоразу, як Ніно розтуляв рота, він показував мені мою відсталість. «Треба працювати над собою, – подумала я, – як же можна було так себе занедбати?» Звісно, за бажання я можу на словах вдавати і компетентність, і ентузіазм. Але далі так не можна, я забила собі голову всіляким непотребом, а натомість стількох важливих речей не знала. Після розриву з Франко я втратила ту дещицю допитливості до світу, якої набралася від нього. А заручини з П’єтро нічим мені не допомогли – те, що не цікавило його, перестало цікавити й мене. Як сильно відрізняється П’єтро від свого батька, від сестри, від матері… І ще більше він відрізняється від Ніно. Якби це залежало від нього, я б ніколи не написала свого роману. Звістку про його публікацію він сприйняв майже з прикрістю, немов я порушила якось академічний етикет. А може, я перебільшую, можливо, проблема лише в мені. Може, річ у моїй обмеженості, я можу зосереджуватися лише на чомусь одному за раз, а все інше змушена відкидати. Але тепер я змінюся. Тільки-но скінчиться ця нудна вечеря, я не відстану від Ніно, гулятимемо цілу ніч, і я розпитаю його, які книжки мені варто читати, які фільми дивитися, яку музику слухати. Візьму його під руку і скажу: мені холодно. Невиразні наміри, незакінчені речення. Я сама від себе приховала тривогу, яка мене охопила, і лиш подумала: це може бути єдина нагода, завтра я їду і більше його не побачу.

Тим часом я зі злістю розглядала себе в дзеркалі. Обличчя втомлене, прищики на підборідді та фіолетові кола під очима провіщали місячні. Я негарна, низенька, маю завеликі груди. Я вже давно мала б зрозуміти, що ніколи йому не подобалась – невипадково він вибрав Лілу, а не мене. І що з того вийшло? «З нею щось не те, навіть під час сексу», — сказав він. Мені не треба було ухилятися від розмови. Треба було виявити інтерес, хай би говорив далі. Якщо він знову про це заговорить, мені слід відкинути упередження й сказати: як з дівчиною може бути щось не те під час сексу? І зі сміхом пояснити: я питаю, щоб мати змогу виправитись, раптом що. Якщо це взагалі можна виправити. Я з відразою згадала те, що сталося між мною та його батьком на пляжі Маронті. Згадала, як кохалася з Франко на вузькому ліжку в його кімнатці у Пізі. Може, тоді я теж робила щось не те – щось таке, що помітили, але тактовно мені про це не сказали? А якби того самого вечора, скажімо, я переспала з Ніно і також зробила б щось не те, він би тоді подумав: з нею теж щось не те, як і з Лілою, а потім розповідав би про це в мене за спиною університетським подругам, а може, навіть Маріарозі?

Я усвідомила, якими неприємними були ці слова, треба було дорікнути йому. Треба було сказати: «Той неправильний секс, той досвід, який ти тепер так негативно оцінюєш, мав наслідки – народилась дитина, малий Дженнаро, дуже розумний хлопчик. Негарно з твого боку так говорити, бо річ не в тім, з ким усе так, а з ким не так, а в тім, що заради тебе Ліла зруйнувала собі життя». І я вирішила: ось позбудусь Аделе та її приятеля, а потім, коли він проводжатиме мене до готелю, знову зачеплю цю тему і все йому викладу.

Я вийшла з туалету. Повернулася до зали й виявила, що за моєї відсутності дещо змінилося. Тільки-но побачивши мене, свекруха відразу замахала рукою і весело сказала, розпашівшись: «Ось нарешті й сюрприз». Цим сюрпризом був П’єтро, який сидів поруч з нею.

6

Мій наречений схопився на ноги, обняв мене. Я ніколи нічого не розповідала йому про Ніно. Сказала кілька слів про Антоніо, згадала мимохідь роман з Франко, про який, зрештою, багато хто знав у студентському середовищі Пізи. А от Ніно я ніколи не згадувала. Історія ця боліла мені, у ній були прикрі моменти, яких я соромилась. Розповісти про неї означало визнати, що я вже давно кохаю когось так, як ніколи не покохаю його. А щоб усе це мало якийсь лад і сенс, треба було розповісти і про Лілу, і про Іскію, а може, навіть набратися відваги й визнати, що той епізод сексу з дорослим чоловіком у моїй книжці навіяла справжня історія, яка сталася зі мною на пляжі Маронті, і те моє тодішнє розпачливе рішення дівчинки-підлітка тепер, через стільки часу, видавалось мені огидним. Нікого це не обходило, отож свої таємниці я залишила при собі. Якби П’єтро про це знав, він би швидко зрозумів, чому я так незадоволено сприйняла його появу.

Він знову сів на своє місце на чолі

1 ... 6 7 8 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія втечі та повернення, Елена Ферранте», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Історія втечі та повернення, Елена Ферранте"