Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

Коли офіціанти, керовані шеф-кухарем, закінчили розставляти страви, стіл ломився від ароматних делікатесів. Рум'яні шматки м'яса, зелень і овочі виглядали так апетитно і так по-земному звично, що Глаша навіть пробачила Дарліту його брязкотючих музикантів. Офіціанти дружною колоною покинули обідню залу, і дівчата взялися за вечерю.

— Я думаю, дівчата, саме час познайомитися, — знову взяла на себе ініціативу Руденька. — Мені здається, нам треба стати подругами, адже цілий місяць доведеться провести разом. Свариться через те, що на сімох всього один наречений, мені здається, не варто. Сварки шансів на перемогу не збільшують, а нерви псують.

Глаші сподобалося, як дружелюбно і розважливо прозвучали слова. Збентежило тільки, що Руденька впевнена — тут все зібралися всерйоз боротися за принца. І хоч ніхто переконувати її в зворотному не став, Глафіра підозрювала, що більшість дівчат просто не хочуть видавати своїх справжніх планів.

— Давайте так, — запропонувала Руденька. — По черзі називаємо ім'я і чим займалися в своєму світі. Почну з себе. Агнеса. Працюю приборкувачем драконів.

— Приборкувачі драконів? — скептично прицмокнула Досвідчена. — Дивно. У нас на таку роботу тільки чоловіків беруть.

 — Так. Робота важка. Дракони погано піддаються дресируванню. Ось, — Агнеса закатала рукав і показала червону пляму на руці. — Свіжий опік.

— Сама об'їжджаєш? — широко розкривши очі від подиву, запитала Мальвіна.

— Звісно. Але пільг багато. У стаж рік за два йде. І платять добре.

Глаша подивилася на Агнесу з повагою. Треба ж — якихось своїх місцевих вогнедишних тварюк дресирує. І, схоже, такі ж і в інших світах водяться, раз інші дівчата не дуже здивовані. Хоч би в Дарліті цих драконів не було.

— Мене звуть Барба, — охоче прийняла естафету юна красуня, яку Глаша охрестила Мальвіною.

Виходить, з ім'ям не вгадала. Ну, Барба, так Барба. Це ім'я рожевощокій юній леді теж пасувало, було співзвучно з ім'ям відомої ляльки.

— Я вчуся на першому курсі Вищої Академії Магії. Минулого року провалила іспити, а в цьому поступила, — з ноткою гордості повідомила Барба.

Треба ж, які ВНЗ бувають в паралельних світах. І чому там, цікаво, вчать? Чарівною паличкою розмахувати?

Дама з кінсько-аристократичною зовнішністю знову недовірливо прицмокнула і вставила, як би між іншим:

— Дивна пішла мода: будь-яке зубожіле магічне ПТУ в академію перейменовувати.

І якщо вже почала говорити, вирішила прийняти естафету знайомств.

— Кіпріс, — з манірною гідністю представилася вона. — Професійний алхімік. Магістр алхімічних наук. Захистила докторську на тему: вплив витяжки з коренів Магур-Діобрази на циклічні псевдо-активні зрушення ментальних полів летючих пацюків.

Потім, обвівши конкуренток поблажливим поглядом, додала:

— Питання будуть?

Питань у дівчат не було. Навряд чи хтось зміг би принаймні повторити тему наукової роботи Кіпріс.

— А вплив місячного затемнення на писк кошенят ангорської породи ви часом не вивчали? — невинно поцікавилася Глаша.

Це була улюблена фраза батька, коли той хотів підкреслити безглуздість якихось чергових досліджень в їх НДІ, мета яких полягала лише в тому, щоб відробляти гранти.

Що відповісти, Кіпріс не знайшла. Тільки блиснула в сторону Глаші очима. На допомогу прийшла Гламурна — вирішила вступити в гру.

— Ядаліна, — оксамитовим глибоким голосом промовила вона.

А Глаша ж думала, що це Зурім — її сусідка по кімнаті, про яку попереджала халітеса.

— Працюю секретарем...

— Ну, зрозуміло, — багатозначно хмикнула Кіпріс.

Зауваження прозвучало так, що, мовляв, на більше ніхто і не розраховував.

—... у заступника Верховного, — закінчила фразу Ядаліна.

Слова викликали фурор. Принаймні, у Барби округлилися очі. З чого Глаша зробила висновок, що мова йде або про крутого політика, або про зірку шоу-бізнесу.

Чотири дівчини вже відзвітували про свої героїчні будні, п'ята — сором'язлива східна красуня, сиділа, похнюпившись, і представлятися не поспішала, тому Глаша вирішила, що прийшла її черга.

— Глафіра. Працюю в компанії «Артіс». Ми ведемо проекти клієнтів в соціальних мережах.

Дівчата подивилися на Глашу з легким подивом.

— Ну, нам надходить замовлення створити для деякої компанії сторінку у Фейсбуці. Ми її створюємо, наповнюємо контентом: фото, відео, реклама, — довелося роз'яснити Глафірі.

Але судячи з того, як безпорадно кліпала очима Барба, роз'яснення не допомогло.

— Фейсбук — це щось на кшталт Інстаграм, — додала Глаша, прекрасно розуміючи, що фраза не несе жодного змістового навантаження для присутніх.

— У ваших світах є інтернет? — нарешті, здогадалася запитати вона. — Всесвітнє павутиння?

— Павутиння є, — радісно кивнула Барба.

Інші теж закивали головами, але уточнюючих запитань чомусь не ставили. Замість цього, залишивши в спокої Глашу, спрямували погляди на останню претендентку, що ще не представилася.

— Зурім, — тихо промовила вона. — Я тимчасово ніде не працюю.