Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ось пароль… — дівчина простягла папірець із цифрами. Я мовчки віддав їх братові і той побіг відкривати.
— Отак би одразу! — усміхнувся їй у відповідь. Але це її лише сильніше налякало.
Нік почав швидко витягувати все, що бачив у сейфі, а я, стоячи на шухері, стежив ще й за цією полохливою гадюкою.
— Де решта коштовностей? — з претензією спитав у дівки. Ми розраховували на куш побільше.
— Їх тут немає...
— А як подумати?
— Все цінне в будинку зберігалося в сейфі… — переступаючи з ноги на ногу, дівчина опустила очі на підлогу. — Інші прикраси та гроші чоловік тримає у банку.
— Нумо, треба вибиратися звідси, — поквапив мене Нік, — занадто багато часу витратили. Зараз камери увімкнуться
— Стривай, — зупинив його, витягаючи з сумки чорну широку ізоленту. Я виміряв потрібний шматок і, відірвавши його зубами, підійшов до дівчини.
— Не чіпай мене! — закричала вона, відмахуючись. Я притис дуло пістолета до її скроні і вона відразу замовкла, голосно хлюпаючи носом.
— Та вирубай її, та й годі! — відчайдушно заволав брат.
— Ти справді дебіл? Вона — наш ключ до виходу звідси!
— Та вона лише тягар, який нам доведеться нести на собі…
— Нік, не біси мене.
За лічені секунди заклеїв дівці рота і взявши за шию, сказав:
— Будеш живим щитом, усікла?
У відповідь якесь мукання. Напевно, вона проклинала мене, але розібрати навряд чи вдасться.
Тримаючи на мушці дівчину, ми вийшли з кабінету і повільно попрямували до виходу. Назустріч вийшов офіціант, акуратно маневруючи з повним підносом келихів.
Брат виставив пістолет і нервово попередив:
— Тільки ворухнись, і ти — труп!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не повертай мене, Джулія Рейвен», після закриття браузера.