Читати книгу - "Стосунки на годину і більше"

—  Поліно, ти порізала перець в салат? Серйозно? — ображено питає Кирило.

—  Ой, вибач Кіре! Це випадково сталося, бо я не попередила Лео, що ти не їси перець і вона його додала в салат, — знову виправдовується Поліна перед братом. Якби це був хтось інший, то я б напевне вибачилася за цей випадок, але справа стосується Кирила, тож мені приємно, що я хоч чимось зуміла йому допекти. Заслужив поганець.

— Тільки перцю в салаті мені на сьогодні не вистачало. Не день, а казка, —  обурюється Кирило, гнівно зиркає на мене і впевнена, що хоче щось сказати, але стримується. Лише демонстративно гучно встає і йде до себе в кімнату.

—  Не зважай на нього. Кирило —  складна людина і не легко сходиться з новими людьми. Якщо це не бізнес-партнери звісно, —  повторює мені Поліна, я вже навіть не пам’ятаю, який раз за сьогодні. 

—  Не переживай, я вже зрозуміла що твій брат нестерпний, тож все нормально.

Ми разом з дівчиною збираємо зі столу брудний посуд і кладемо його в посудомийну машину, а їжу, що залишилася пакуємо в холодильник. 

—  Він раніше таким не був, але смерть батьків і зрада дівчини на нього дуже сильно вплинули, —  пояснює мені дівчина, — Кирилу довелося швидко вникати в сімейний бізнес, хоча він цього й не хотів ніколи, а ще пережити одруження коханої з найкращим другом. На щастя обійшлося без скандалів та публічного вияснення стосунків, але сама розумієш —  це боляче.

—  Нікому б такого не побажала, —  проймаюся співчуттям до Кирила. А Поліна продовжує розповідати про брата.

—  Кирило навчався в консерваторії і мріяв стати піаністом. 

Я не встигаю здивуватися почутому, бо в кухню заходить герой нашого вечора.

—  Поліно, гадаю, що твоїй гості вже досить деталей з мого особистого життя. Чи цікавішої теми для розмови не знайшлося? —  злиться Кирило. —  Що ви там хотіли робити —  фільми дивитися чи що? То вперед і неперемивайте мені кісточки. 

— Добре-добре більше не буду нічого казати, — Поліна жестом показує, що має рот на замку.

— Дитячий садок, —  обурюється Кирило. Підходить до кавомашини і сам робить собі каву. Поліна перехоплює його чашку. 

Попри дратівливість Кирила, я помітила, що він дуже любить свою сестру, так само як і Поліна його. Злиться на брата, але розповідає про нього з таких захопленням і теплом. 

—  Я сама зроблю тобі каву. Так як ти любиш —  міцну і в турці. Зачекай 5 хвилин, —  метушиться дівчина. 

Кирило сідає за стіл схрестивши руки на грудях.  Я також сідаю за стіл але з іншої сторони, подалі від нього, бо стояти біля кухонної стільниці мені стає не зручно. Постійно відчуваю на собі косі погляди хлопця і злюся від того, що мене це здається хвилює.

—  Тримай каву, —  простягає брату чашку Поліна.

—  Дякую, —  відповідає Кирило і збирається йти до себе в кімнату, але дівчина різко його зупиняє.

—  Братику, я здається придумала як тобі допомогти! — щасливо вигукує Поліна. 

—  З чим допомогти? —  Кирило хмуриться від не розуміння. 

—  З пошуками дівчини на завтра, —  пояснює Поліна. — Візьми з собою Лео на концерт Вікторії!