read-books.club » Фентезі » Місто кісток 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто кісток"

255
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Місто кісток" автора Кассандра Клер. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 6 7 8 ... 157
Перейти на сторінку:

– У Бруклін, будь ласка, – звернувся Саймон до таксиста, а тоді повернувся до Клері. – Ти ж знаєш, що мені можна довіритися, правда?

Клері хвильку повагалася й кивнула.

– Звичайно, Саймоне, – сказала вона. – Я знаю.

Вона зачинила дверцята, і таксі помчало в ніч.

Розділ 2
Таємниці та брехня

Темний Принц сидів верхи на баскому коні, позаду розвівалася соболина накидка. Золотий вінець підтримував його біляві кучері, а вродливе обличчя було сповнене холодного бойового запалу, і…

«І його рука була схожа на баклажан», – роздратовано пробурмотіла Клері. Малюнок ніяк не вдавався. Зітхнувши, вона вирвала ще один аркуш зі свого альбому, зіжмакала його й кинула в помаранчеву стіну своєї спальні. Підлога була встелена забракованими паперовими м’ячиками – безперечною ознакою того, що творча енергія лилася не так, як вона очікувала. В тисячний раз дівчина загадала собі стати хоч трішки схожою на свою матір. Усі малюнки, картини, ескізи Джоселін Фрей були чудовими, здавалося, без будь-яких зусиль з її боку.

Клері витягнула навушники, перервавши пісню на середині, й потерла скроні. І лише тоді вона усвідомила, що у квартирі лунав гучний пронизливий звук телефонного дзвінка. Кинувши етюдник на ліжко, вона схопилася і побігла до вітальні, де на столику біля вхідних дверей стояв червоний телефонний апарат у стилі ретро.

– Кларисса Фрей? – Голос на іншому кінці звучав знайомо, хоча вона не відразу впізнала його. Клері нервово накручувала телефонний шнур на палець.

– Так.

– Привіт, я один із тих хуліганів із ножами, яких ти зустріла минулої ночі в «Пекельному лігві». Боюся, що я справив на тебе погане враження, та сподіваюся, що ти даси мені шанс спокутувати свою провину.

– Саймоне! – Клері відставила слухавку подалі від вуха, поки він реготав. – Це зовсім не смішно!

– Смішно. Ти просто не розумієш гумору.

– Дурень, – Клері зітхнула й прихилилася до стіни. – Тобі було б не до сміху, якби ти був тут, коли я повернулася додому минулої ночі.

– А що сталося?

– Моя мама. Вона не дуже зраділа, що я прийшла так пізно. Вона немов сказилася. Просто жах.

– Що? Це ж не наша провина, що на вулицях був такий рух! – заперечив Саймон. Він був молодшим із двох дітей і мав неабияк відшліфоване почуття сімейної несправедливості.

– Знаєш, мама бачить все по-іншому. Вона розчарована і засмучена, перехвилювалася через мене і тому подібне. Я справжня кара, – сказала Клері, перекривлюючи матір з невеликим відчуттям провини.

– Ти під домашнім арештом? – голосно запитав Саймон. На задньому фоні Клері почула гул голосів, якісь люди щось обговорювали.

– Не знаю. Вранці мама поїхала з Люком, і поки що вони не повернулися. А ти де? У Еріка?

– Угу. Щойно закінчили репетицію. – Біля Саймона брязнули тарілки. Клері здригнулася.

– Ерік затіяв вечір поезії у «Джава Джонс», – продовжував Саймон, згадавши кав’ярню за рогом неподалік від будинку Клері, де інколи вечорами лунала жива музика. – Весь гурт іде, щоб підтримати. Хочеш піти?

– Звичайно… – почала Клері, але тут же прикусила язика, стривожено смикнувши кабель телефону. – Почекай. Я не можу.

– Заткніться, пацани! – крикнув Саймон, та його голос пролунав якось віддалено. Клері запідозрила, що він відставив слухавку подалі від рота. За мить хлопець знову звернувся до неї, запитавши дещо стурбовано:

– Коротше, ти йдеш чи ні?

– Не знаю, – Клері знервовано вкусила губу. – Мама досі злиться на мене за вчорашнє. Не хочу зайве дратувати її, попросивши про послугу. Якби я і хотіла нових неприємностей, то не через паршиві віршики Еріка.

– Та ну, вони не такі вже й погані, – заперечив Саймон.

Ерік був сусідом Саймона, вони зналися з дитинства. Хоча Саймон був не такий близький з Еріком, як із Клері, на початку другого року навчання в коледжі хлопці організували рок-гурт разом із друзями Еріка – Меттом та Керком. Музиканти сумлінно репетирували щотижня в гаражі Ерікових батьків.

– До речі, це не послуга, – додав Саймон. – Це поетичний слем приблизно за квартал від твого будинку. Я ж не запрошую тебе на якусь оргію в Хобокен. Можеш прийти з мамою, якщо вона захоче.

– Оргія в Хобокені! – почула Клері чийсь крик, напевне Еріка. Черговий барабанний дріб і брязкіт тарілок. Клері уявила, як її мама слухає вірші Еріка, і в душі здригнулася.

– Ну не знаю. Якщо ви всі завалитеся сюди, думаю, мама цього не витримає.

– Тоді я прийду сам. Я зайду за

1 ... 6 7 8 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто кісток», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто кісток"