Читати книгу - "Чорнобильська комедія"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
1) Уран виділяє щось, що проникає навіть через товстий щільний картон.
2) Це «щось», подібно до світла, викликає потемніння фотопластини.
3) Це «щось» — не речовина, не газ[6].
Це — випромінювання.
4) Метал є перепоною для нього: в металі це випромінювання частково затримується — проходячи крізь його шар, воно слабшає. Тому там, де на його шляху був метал (наприклад, у формі мальтійського хреста) — фотопластина засвічена слабкіше, на неї потрапило менше світла.
Випромінювання з такими властивостями Бекерелю вже було відомо…
Так була відкрита
ПРИРОДНА РАДІОАКТИВНІСТЬ —
властивість важких атомів речовини розпадатись,
випускаючи при цьому рентгенівське проміння…
Рік 1898.
Іоахімов, Моравія[7].
У темному цеху робітники випарюють у величезних казанах розчин уранової руди, перемішують його грубими дерев'яними палюгами. Клубочиться пара. Як в пеклі.
Париж. Великі скляні бутлі — один за одним — обережно виймають з куп сіна, що вистилають підводу. В них — концентрована рідина з Іоахімова. Огорнені рогожею бутлі вивантажують у дворі хімічної лабораторії подружжя Кюрі.
Лабораторія ця — місце ще те! Належить вона Школі фізики й хімії міста Париж, і розташована на вузькій, темній і безлюдній вулиці, в самому її кінці, в тупику. Біля обшарпаного паркану помирає криве дерево. Шум міста сюди не долина, тут завжди повна тиша. У ряд стоять споруди, схожі на сараї — довгі, низькі, із запилюженими вікнами. Колись медичний факультет використовував це приміщення для анатомічних розтинів, але вже давно визнав його непридатним навіть для зберігання трупів.
Усередині — напівморок, світло ледь просочується крізь запилені вікна. Підлога — земляна, бугрувата, місцями вкрита шаром порепаного асфальту. Стіни побілені вапном, на одній — чорна класна дошка і кілька газових ріжків для освітлення. Ветхі кухонні столи, на них скляна апаратура різноманітних форм і видів, маленькі гострі вогники газових горілок. З крану падають краплі води. В кутку — стара залізна пічка з іржавою трубою. Холодно. Без примусу тут не став би працювати навіть звичайний робітник.
Але зате у цього сараю є колосальна перевага: на нього ніхто не зазіхає. І тому його віддали подружжю Кюрі — П'єру та Марії. І вони, натхненні своєю любов'ю до науки та своїм коханням, працюють тут щасливо з радіоактивними речовинами.
У цьому приміщенні Марія Кюрі-Склодовська шляхом хімічних операцій — надзвичайно довготривалих та трудомістких — видобула з іоахімовського концентрату дещо. Сталося
ВІДКРИТТЯ
НОВОГО І ДУЖЕ РАДІОАКТИВНОГО
ПРИРОДНОГО ХІМІЧНОГО ЕЛЕМЕНТУ — РАДІЮ.
1900 рік. Уражена шкіра. Це — перший у світі променевий опік.
Він невеликий, знаходиться на правому боці оголеного живота Анрі Бекереля. Здивований наслідками огляду, Бекерель опускає сорочку і жилет, мацає праву жилетну кишеньку — і дістає з неї малесеньку закорковану пробірку з порошком всередині. Етикетка вказує, що це — сполука радію. Бекерель вражено втупився у цей звичайнісінький на вигляд порошок… Ніби вперше його бачить…
Подумавши, бере свинцеву трубку зі стінками товщиною міліметрів п'ять, засовує пробірку в трубку і затискає свинцеві торці плоскогубцями. Цю капсулу він кладе в іншу — ліву — кишеню свого жилету. Дивиться на годинник. Робить запис у лабораторному журналі.
Пройшло 40 годин — виймає свинцеву трубку з радієм з жилетної кишені, піднімає жилет, сорочку, оголює живіт…
Справа — старий опік, він дуже повільно гоїться. А зліва на животі, де поряд була та сама пробірка з радієм — але обгорнена свинцем! — аніякісіньких наслідків цього небезпечного сусідства. Нормальна здорова шкіра.
Бекерель задоволено посміхається, занотовує наслідки огляду в лабораторний журнал, потирає руки — і сідає писати статтю про це важливе відкриття у «Доповіді Академії наук».
1903 рік. Біля найточніших ваг і калориметра (приладу, що вимірює кількість виділеної енергії) — П'єр Кюрі, високий худий чолов'яга в маленькому потріпаному береті, з сивиною в бороді, та його молодий співробітник Альбер Лаборд, що закінчує обрахунки в лабораторному журналі… Лаборд підіймає голову — його подиву нема меж!
ЛАБОРД: Виділяється шалена кількість тепла! Теплом зі зразка радію за одну годину —
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорнобильська комедія», після закриття браузера.