Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

Червоне блимання, огидний зумер…

Оксана, намиливши голову, здряпує шкіру на голові нігтями.

Рожево-червона шкіра на голові Оксани…

…а на її обличчі — палаюча відразливо-велика пляма! Раніше її не було. Схожа на родиму…

Червона блимавка… не загоряється! Зумер — мовчить.

Оксана — голомоза, у чому мати народила — проходить у вузьку високу браму «дзвенілки». Чоловіки-дозиметристи дивляться їй вслід.

З напівтемного приміщення лазні — Оксана йде до дверей — у сліпучо освітлене приміщення.

Там голі жінки, чоловіки, діти розбирають собі однаковий одяг. Він великими купами лежить на довгих столах.

Стрижена «під нуль» Оксана, в кострубатому дешевому одязі радянського виробництва й таких же великуватих туфлях (саме це було «положено» всім після мийки), — виходить з дверей масивного сірої будови, зведеної в стилі конструктивізму в епоху торжества індустріалізації.

Складає вчетверо якийсь офіційний папірець, вкладає його у кишеню казенного одягу — м’ятого, злежалого на згинах. Жодної речі — особистої, своєї, залишеної з попереднього життя, — у Оксани більше нема.

Іде вулицею. Зупиняється навпроти магазину, зачепившись поглядом за…

…Екрани телевізорів, якими заставлена велика вітрина. У безлічі їх прямокутників різних розмірів — глаголає функціонер-від-медицини — вгодований, добре доглянутий чоловік років сорока з чимось.

ФУНКЦІОНЕР-ВІД-МЕДИЦИНИ:…для занепокоєння немає жодних підстав. Виключно в порядку профілактики ми рекомендуємо тимчасово утриматися від вживання молока і кисломолочних продуктів та деяких видів овочів та ягід, а також грибів. Вікна і двері осель краще тримати щільно зачиненими. Кілька разів на день треба робити вологе прибирання будинку. Жінкам небажано виходити на вулицю, не запнувши голову. І не випускайте дітей на вулицю… Але я ще раз хочу авторитетно заявити, що жодних наслідків для здоров’я населення, і дітей зокрема, ця виробнича аварія на Чорнобильській атомній електричній станції — не матиме… Так що для паніки немає абсолютно ніяких підстав…

Стоячи біля вітрини з телевізорами, Оксана тре червону пляму на щоці.

ОКСАНА (звертається до перехожого): А де тут можна купити (задумливо торкається свого свіжооголеного черепа)… мабуть, берет? Чи хустку? (глибоко замислюється)

Рік 1896. Париж. Темна кімната з тьмяним червоним світлом від ліхтаря на столі в кутку.

Анрі Бекерель, високочолий, широколобий чолов'яга 40 з чимось років, із великою охайною бородою — обережно дістає з шухляди конверт з товстого чорного картону. На ньому лежать два прямокутні шматки уранілсульфату калію — хімічної сполуки урану. Під одним з них — металевий мальтійський хрест.

Бекерель із жалем розглядає втрачений, так і не зроблений експеримент… Для нього було необхідне ясне сонце, а воно пізньої осені в Парижі — велика рідкість. Тому підготовані для досліду речовини та фотопластина пролежали довгий час, і так і не були використані. Властивості фоточутливого шару з часом змінюються, — і зараз, не знаючи їх точно, дослід з цією пластиною вже не вдасться зробити. Одначе ця зіпсована пластина може розповісти, наскільки фоточутливість пластин змінюється з часом, — а це дозволить у майбутньому робити досліди точніше…

Бекерель вагається: може, ця поправка буде зовсім незначною, і не варто навіть морочитись? Ні, все ж варто пересвідчитись…

Весь у червоному світлі фотоліхтаря, Бекерель витягає з грубого чорного пакету фотопластину, опускає її у плоску ванночку-кювету, у розчин проявника… Неуважно дивиться навкруг, думаючи про більш важливі досліди завтра.

На пластині в розчині — несподівано проступають обриси темного прямокутника! І ще одного — поряд!..

Бекерель вражений! — ВІДКІЛЯ??! — Адже на пластину світло так ніколи й не потрапило, а фоточутливий шар темнішає тільки від нього!

…На другому темному прямокутнику — видно світлий обрис мальтійського хреста!..

Бекерель не вірить власним очам! Цього не може бути, для цього немає жодної причини!

Порівнює зображення на фотопластині — з контурами шматків уранової сполуки та мальтійського хреста на чорному конверті. Обриси на фотопластинці точно відтворюють ці форми. Отже, між темними зонами на фотопластині та шматками урану та металу має бути зв'язок!

Бекерель розмірковує… Для такого потемніння фотошару дійсно немає ніяких причин. ВІДОМИХ причин…

Бекерель приходить до таких висновків: