Читати книгу - "Шалена"

Від: Алвіна Найтлі AlvinaKnightly69@hotmail.com

Кому: Елізабет Карузо ElizabethKnightlyCaruso@gmail.com

Дата: 24 серпня 2015 11:31

Тема: RE: Відвідини

Привіт, Бет!

Вибач за мого попереднього листа. У мене справді були складні часи на роботі. Тепер, коли роботи в мене немає, в мене з’явився час навідати тебе. Ти маєш рацію: два роки – це дуже довго. І я, звісно, страшенно хочу побачити Ерні, а твоя вілла, мабуть, розкішна. Я вільна на невизначений термін (і мені справді потрібен відпочинок), тож скажи, коли тобі буде зручно, і я пошукаю дешеві квитки онлайн.

Надіслати.

Прив’яжу покупку до однієї з кредиток. Це не справжні гроші, лише якісь циферки. Похвилююся про це пізніше. Це лише грудка землі в порівнянні з Еверестом моїх боргів, лише дрібка. Я її майже не помічу. (Я намагалася писати в банк, щоб пояснити їм, що з моїм балансом, певне, сталася якась помилка, але вони мені не повірили. Вони впевнені, що не впарили мені страхування внесків[21] та не взяли з мене зайвих коштів за свої послуги. Збіса типово. Банкіри-вампіри. Нехай горять у пеклі, ось що я хочу сказати.)

У вікні кебабної обертається невпізнаване м’ясо – кішка? щур? лисиця? голуб? Щось жовте, кап, кап, скрапує на металеву решітку внизу. М’ясо шкварчить і бризкається, сичить і смажиться: рожеве, потім коричневе, потім сіре. Повітря всередині важке, тхне жиром. До прилавку підходить привабливий молодий чоловік у заплямованому фартуку та картонній шапочці. Волосся спадає на обличчя, щетина з-під рук стиліста. Я уявляю собі, як він може виглядати під одягом: усі благословенні 33 сантиметри пеніса Марка Волберґа з фінальної сцени «Ночей у стилі буґі»?

– Звичайний?

Я киваю.

– Взагалі-то, я голодна, зробіть два.

Він бере сріблясту, із довгою ручкою болгарку для кебабу, клацає вимикачем. Лезо виблискує в неоновому світлі. Зубчаста пилка дзижчить, вібрує, стрекоче, обертається. Він відпилює шматочки – тоненькі скибочки м’яса – й ловить їх кишенькою з лаваша. Латук, помідори, цибулю не треба, подвійний соус.

– Вісім дев’яносто дев’ять.

Скільки? Це грабунок серед білого дня. Та все ж я плачу, лишаючи два пенси щедрих чайових. Забираю свої донери та банку недієтичної коли і зжираю їх дорогою до квартири, виколупуючи цибулю (покидьок…), ляпаючи на тротуар, злизуючи кетчуп, що стікає мені по пальцях: пляма на сорочці, пляма на туфлі, пляма на асфальті, ляп, ляп, ляп.

Мені трапляється книжковий секонд-генд із примірником роману Бет у вікні: 50 пенсів. Я зупиняюся наче вкопана. Це дешевше, ніж туалетний папір. Але я однаково не куплю цієї книги. Я б не читала її, навіть якби мені заплатили. Ну, можливо, якби заплатили справді багато. Дивлюся через плече, Бет ніби переслідує мене. Не можу повірити, що бачу її книгу в цьому магазині. Дивлюся на телефон і бачу, що вона мені відповіла:

Від: Елізабет Карузо ElizabethKnightlyCaruso@gmail.com

Кому: Алвіна Найтлі AlvinaKnightly69@hotmail.com

Дата: 24 серпня 2015 13:10

Тема: RE: Відвідини

Люба Алві!

Звісно, я прощаю тебе, і, звісно, ти мусиш приїхати. Я забронювала тобі квиток на завтра на ранковий рейс «Британських авіаліній» до Катанії (маршрут у додатку). У тебе буде клаб-клас[22], люба, тож не втрать нагоди напитися безкоштовного шампанського. Я буду розчарована, якщо ти прилетиш тверезою. Сподіваюся, це не надто скоро, адже ти сказала, що робити тобі нема чого, ну і мені просто дуже вже кортить тебе побачити. Амброджо тебе зустріне. Попереджаю, він водить як Льюїс Гамільтон[23], але на «ламборґіні» ви доїдете за п’ятнадцять хвилин замість сорока.

Не забудь узяти купальник і капелюха: сонце тут просто вбивче. А проте не хвилюйся, якщо в тебе їх немає, в Таорміні, трохи далі, можна купити «Прада» й «Ґуччі».

Побачимося завтра!

З любов’ю,

P. S. Чудові новини щодо звільнення. Здається, ти ненавиділа цю роботу, так?

P. P. S. Скільки, ти сказала, важиш?

Я довго дивлюся, не кліпаючи. Коли я нарешті кліпаю, лист від Бет і досі на екрані. Швидка вона: завтра вранці. Вона купила мені квитки? Контроль – її пунктик.

І звідки така одержимість моєю вагою?

Від: Алвіна Найтлі AlvinaKnightly69@hotmail.com

Кому: Елізабет Карузо ElizabethKnightlyCaruso@gmail.com

Дата: 24 серпня 2015 13:20

Тема: RE: Відвідини

59 кілограмів. До завтра.

Надіслати.

Бет відповідає майже миттєво.

Від: Елізабет Карузо ElizabethKnightlyCaruso@gmail.com

Кому: Алвіна Найтлі AlvinaKnightly69@hotmail.com

Дата: 24 серпня 2015 13:23

Тема: RE: Відвідини

Чудово! Я теж! Цілую.

Що? Як це взагалі можливо? Вона ж нещодавно народила. «Не можу скинути вагу після пологів, і це страшенно мене бісить».

Тепер ви розумієте, що я мала на увазі? Першокласна сука.

Завтра вранці я лечу на Сицилію клаб-класом (що воно таке?), а потім мене підкинуть на «ламборґіні». Звучить казково. Як мені кортить побачити Амброджо, він просто свято для очей. Він як Бред Пітт, помножений на Ештона Кутчера в степені Девід Ґенді. Може, Бет не така вже й дурепа.

Я кидаю обгортки від кебаба на ґанок, на купу до інших, і підіймаюся сходами через дві приступки.

Я сама в квартирі, якраз як я люблю. Якби ж так було завжди. Я вже викурила одну за одною шість цигарок і випила більшу частину пляшки «Піно ґріджо», яку знайшла в холодильнику. Вона не моя, але завтра я їду, тож мені цілком і повністю начхати.

Я відчиняю шафу та дістаю з-під ліжка валізу. Здмухую пил, змітаю сигаретні недопалки й панчохи. Не можу повірити, що знову їду до Бет. З народження до коледжу ми були практично нерозлучні (але не тому, що самі так вирішили: подумайте про стьожкових червів, або дракункульоз, або кровососних паразитів). Це було двадцять шість років, десять місяців і двадцять днів тому. Штовхаючись у солоному амніотичному морі, ми не могли дочекатися моменту, коли станемо окремими створіннями. Дев’ять місяців плавати обличчям до чиєїсь дупи – це надто довго. Бет вирвалася першою, вжухнувши родовим каналом, наче канадська зірка бобслею, яка претендує на золоту медаль Олімпійських ігор. Я застрягла, народжуючись ногами вперед. Акушерці довелося неабияк мене тягнути. Те, що я заклала