Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

* * *

Альбрехту потрібно було знищити сліди перебування Ради у тій вежі. Але там і так нічого не лишилося. Хлопець сам намагався не попадатися на очі нікому. Але він помилився, за ним спостерігали завжди.

Замковий годинник раптом пробив дванадцять разів. Пізніше ніж повинен був.

Альбрехт відчув холод, коли йшов поверхом, до кімнати, де жив лікар. Хлопець зупинився та подивився на всі боки. Йому здалося, що на нього хтось пильно стежить. Звідки з'явився страх смерті.

Злякавшись за Раду, Альбрехт кілька разів постукав кулаком у двері.

- Лікарю! Потрібна ваша термінова допомога! Раді Вольфрам погано! Вона захворіла!

Побачивши налякане обличчя хлопця, лікар без зайвих питань швидко зібрав свою валізу, і вони побігли до неї.

- Така зміна погоди! Потрібно було поберегтися!

- Так! Я ще вчора зауважив, що з нею щось не те! А сьогодні зайшов її провідати, а вона лежить у ліжку! Вона ні в яку не хотіла щоб звали Вас! Казала, що вона Родова чарівниця і сама впорається! Марила, мабуть! Можете щось зробити? Адже в мене через два дні весілля!

- Так звичайно! Зроблю все, що зможу! – ледь встигав за ним лікар.

Альбрехт зрозумів, що ніхто ще нічого не знає.

- Рада моя подруга, і я хочу, щоб вона була на моєму весіллі!  - хлопець майже не збрехав.

- Так! Я знаю, ви з нею прибули до цього замку! Вона так переживала, коли на ваш загін тоді напали!

  - Вона мені майже як сестра! Тому зробіть так, щоб вона видужала!

Альбрехт ніколи не вмів брехати, але з цією роллю він впорався на відмінно. Він знав, що єдині ліки, що зможуть їй допомогти у нього. Він поступово збирався давати їй антидот, щоб ні в кого не було підозри щодо її хвороби.

Але у дечому Альбрехт прорахувався.