Читати книгу - "Подаруй мені життя, Камілла Рей"

- Мені наплювати, - протіг хлопець. - Мені сподобався її запах, а значить я не зупинюся ні перед чим поки не отримаю її на закуску. І ти ... Нейтон ... мене не зупиниш, - хлопець різко схопився з місця і повернувся до Нейтона обличчям. - Я вб'ю крихітку, - напівпошепки риком вимовив він і його очі блиснули жовтим бурштином.

- Не страшно, вовче, - засміявся Нейтон.

Хлопець утробно загарчав і почав перевтілення. Його кістки з тріском ламалися під тиском трансформації, а одяг розходився по швах. Густа шерсть покрила все його тіло, а не мала паща вишкірила величезні гострі ікла. І ось уже перед Нейтоном випростався на весь зріст величезний двометровий звір.

- Поки ти перевтілювався, я міг десять разів тебе вбити, вовче. Але я дуже добре вихований, тому вирішив почекати, – незворушно сказав Нейт. - А чому ти не хочеш боротися чесно, як маг із магом? У чому справа вовченя, не можеш говорити?

Нейтон підняв руку і в його долоні спалахнув вогонь. Замахнувшись, він різким точним рухом кинув потік полум'я в дерево, що знаходилось за перевертнем. І в одну мить воно спалахнуло як смолоскип. Звір обернувся на полум'я і швидко відскочив убік, коли жар від вогню пахнув в нього, підпалюючи гладку блискучу шерсть. У повітрі сильно запахло паленим. Звір обернувся до Нейтона і грізно загарчавши, кинувся на кривдника.

Нейтон, який чекав такого повороту подій, злетів у повітря, легко зависаючи над землею. Але в цей момент перевертень стрибнув на бігу високо вгору і всією тушею налетів на хлопця, вбиваючи того в землю. Несподівано, Нейт з голови до ніг спалахнув полум'ям, і перевертень відскочив від нього, скалячи свої ікла. Хлопець скочив на ноги, і негайно кинув у звіра яскраво-червоний, потік енергії – звіра відкинуло назад.

Блискавка розсікла півнеба, і вдарив грім. Тяжкі краплі дощу почали падати на землю. Гучно взвивши, задерши голову до неба, перевертень кинувся в нову атаку, але знову зазнав поразки. На цей раз Нейтон відкинув його ще далі, майже до краю урвища. Підвівшись і спираючись на чотири лапи, він обережно обходив Нейтона по дузі. Хлопець глузливо стежив за маніпуляціями величезного чудовиська.

Звір стрибнув знову, збиваючи Нейтона з ніг та прибиваючи його до землі. Перекид, і Нейтон уже був над звіром, вчепившись руками за величезну пащу, не даючи вкусити себе. Звір махнув кігтистою лапою, розриваючи рукав на плащі Нейтона. Хлопець швидким рухом ударив пальцями перевертня по очах і той жалібно заскулив - з його очей текла червона кров. Нейтон відкотився вбік і навмисне повільно підвівся на ноги. Подивившись на рукав свого плаща, трохи скривився.

- Ти хоч уявляєш, скільки він коштує, вовчаро? - прошипів хлопець, кинувшись у бік вовка, що вже стояв на лапах.

Сильний помах когтистої лапи збив Нейта з ніг. Перевертень, не втрачаючи жодної секунди, знову стрибнув на нього. Страшно гарчачи і намагаючись дістатись своїми зубами до ковтки хлопця, вони покотилися мокрою землею. Ще недавно гарний плащ Нейтона перетворився на брудне місиво. Звір полоснув кігтями по його обличчю, глибоко роздряпуючи шкіру. Моментально кров, що з'явилася з ран, змивало дощовою водою.

Зрозумівши, що його обличчя зіпсували, Нейтон зареготав і з усього маху зарядив головою звірові в ніс. Той трохи розгубившись, відсахнувся і подався назад. Вони обходили один одного круговою дугою, і ось перевертень уже стоїть біля палаючого дерева. Густі краплі дощу не змогли загасити полум'я, дерево горіло на всю, яскраво освітлюючи місцевість на кручі.

- Тобі не здолати мене навіть у вигляді перевертня. Ти програв…Сет.

Нейтон виставив долоню - довгий спис за секунду з'явився в його руці. Гострий металевий наконечник загрозливо блиснув у світлі полум'я, а гарні відблиски затанцювали на ньому. Інша рука хлопця від самого плеча до кінчиків пальців спалахнула яскравим полум'ям.

- З тобою було весело, але…

Він провів вогняною рукою по стовбуру списа, і він теж спалахнув жарким вогнем. Гострий наконечник поступово розпалювався від полум'я. Нейтон тримав у руках вогняний спис.

- ...Пора прощатися.

З цими словами хлопець з неймовірною силою запустив спис у перевертня. Той хотів відскочити, та не встиг. Зброя Нейтона пройшла наскрізь через його грудну клітку прямо через серце і вийшла з іншого боку. Гучний і моторошний рик оголосив все довкола. Наче у відповідь на його біль, небеса підтримали його гучним ударом грому. Перевертень, розкинувши лапи в сторони, спалахнув як смолоскип, і повалився на землю, впавши замертво.

 Нейтон дивився, як догоряють його рештки. Дощ посилився і вже майже повністю змив бруд із його плаща. Рана від пазурів перевертня тяглася від лівого ока до самого підборіддя. Але він не відчував болю, він не відчував нічого, і вже дуже давно. Можливо, якби в нього були емоції, йому стало б, шкода перевертня. Але їх немає. Нічого такого. Ніякого жалю, ніякого докору совісті.

Позаду Нейтона тягнувся темний нічний ліс і Алекс уже був зовсім близько до місця зі свого видіння, але він ще не знає, що запізнився.