Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Чоловік під час розмови так само розповів про те, як добре приймають Трембл в містах, і з яким ажіотажем публіка підспівує їм. Кріванов звичайно незадоволений, але його стан цікавив продюсера найменше. У кожному місті «солд-аут». Віктор горів майбутніми перспективами, Настя ж розділити щастя чоловіка не могла. Те, як він добився уваги до своєї групи, не додавало йому плюсів в її очах.

Концерт почався рівно о сьомій вечора. Зал був забитий повністю, навіть місце поруч з Настею недовго пустувало. Його зі щасливим виглядом зайняла одна з затребуваних блогерш після того, як Настя обрадувала її новиною, що воно не зайняте. Дівчина відразу ж поспішила завести з нею знайомство. На всі розпитування Настя відповідала ввічливо і стримано, а коли почався концерт, змогла полегшено видихнути. Від надокучливого щебетання цієї розфарбованої ляльки і реклами власного блогу - голова загула.

Ведучі, як і годиться, ворушили зал, співали оди найкращому радіо країни і розповідали про спонсорів цього видовищного заходу. Половина співаків виступали під фонограму, що не стало ні для кого сюрпризом. Наживо частіше співають ті, кому є що показати публіці, або ті, хто вже завоював сцену, але має досить гордості, щоб не використовувати фонограму. На жаль, в наш час нею користуються все частіше навіть ті зірки, хто колись співали тільки під мінус. До цього звикли. Це стало більше правилом, ніж винятком.

Коли ведучі оголосили Багірова, у Насті всередині все до верху злетіло від передчуття. Виявляється, вона тільки його й чекала. До тремтіння в кінчиках пальців хотілося його побачити. Нехай так, здалеку. Хоча б три хвилини ... Більше вона на його концерти ходити не буде. Сьогодні останній, присягнулася сама собі під загальний вітальний гул, коли співак вийшов на сцену.

Розпущене волосся недбало розпатлане. На хлопцеві світло-блакитні джинси і темно-коричнева футболка. На лівій руці широкий годинник. Чому на нього навіть дивитися боляче? Задалася питанням бідна дівчина, що не знаходила собі місця.

- Руки до небеес! - закричав Стас в мікрофон бадьорим голосом, і зал луною приніс дикий гул у відповідь. - Добрий вечііір! Ви готові?

- Тааак!

Заграла музика, але Стас раптом підняв ліву руку і знову підніс до губ мікрофон:

- Зачекайте, зупиніться хлопці, - звернувся до своїх музикантів, а у Насті серце зупинилося. Незрозуміле передчуття важким тягарем повисло над головою. По залу пройшовся розгублений шепіт. - За програмою було заплановано, щоб я сьогодні заспівав для вас «Над нами», АЛЕ ... мені буквально щойно спало на думку, а чому б не подарувати вам прем'єру пісні, як гадаєте?

З усіх боків почулися схвальні вигуки. Настя напружено вчепилася в ремінець сумочки. Що він робить? Хіба так можна? Ще ніхто раніше не дозволяв собі міняти програму на ходу, в самому розпалі концерту.

- Я написав цю пісню всього місяць тому. Навіть менше. Вона ще суха. Навіть не записана. Але мені так дико хочеться, щоб сьогодні в такий крутий ювілей самої бомбезної радіостанції країни, ви її почули, - глядачі знову несамовито зашуміли, підхоплюючи ініціативу зірки. Багато хто дістав телефони, приготувавшись знімати незаплановану прем'єру. І тільки, здається, ведучі перебували в шоці, йдучи за лаштунки, та й організатори, ймовірно теж. Настя тривожно озиралася на всі боки, намагаючись зачепитися поглядом за керівників радіостанції і зрозуміти, чим цей вчинок загрожуватиме для Стаса, але в тьмяному освітленні знайти когось було неможливо.

- Хлопці, подужаємо? - Стас знову повернувся до своєї команди. Ті, здається, були вражені не менш Насті. Рома озирався на Сашу, той, в свою чергу, на Артема. Щось шепотіли один одному, Стас раз у раз прикладав палець до навушника, в якому, швидше за все, йому вже виявляли невдоволення з закулісся.

- Що ж ти робиш? - ледь чутно прошепотіла Настя, в усі очі спостерігаючи, як хлопці не зовсім впевнено ствердно кивнули Стасу.

- Ну, от і добре, - зрадів хлопець і відкинув п'ятірнею назад волосся, що закривало до болю гарне обличчя. Посміхнувся. - Представляю вашій увазі мою нову пісню, яка називається «Не можу ненавидіти». Це перше її виконання на публіці. - Стас обвів вільною рукою зал, і раптово зупинив її на Насті. - Сподіваюся, ВИ оціните! - Вказівним пальцем ткнув в дівчину, не відриваючи погляду від натовпу. У Насті вся фарба з лиця зійшла. Розгублено моргнула, відчуваючи, як серце рветься з грудей, а потім по сторонам озирнулася. Звичайно, нікому б і в голову не прийшло, що хлопець зробив це навмисно, одна вона здогадалася.

Заграв м'який перебір струн гітари, а потім полився оксамитовий голос виконавця, здатний проникати під шкіру і пробирати до мурашок. Настя забула, як дихати, коли раптом такий звичний жанр виконання змінився на речетатив наповнений болем і відчаєм.

"Заради тебе розірвав душу в клоччя.
Всі помічають, а ти не хочеш!
Щирість, біль, сльози і страхи -
Все - для тебе, а ти: "Іди нахуй"...

Не хочу нена'висті! Не можу! Не віриться,
Що для тебе я підліток, який лиш надіється...

Готовий прилізти... ніколи не пізно,
Але за стіною ти, адже заміжня.
Спостерігаю, як очі твої світяться,
А мені для щастя - хоча б зустрітися...

Не хочу нена'висті! Не можу! Не винесу
Самотності дикої, мов песик на прив'язі.

Ти - моє полум'я! З думками я щирими,
А ти запалила! І іскри між крилами...
Почуття оживила і в полум'я вперла,-
Надія на щастя одразу померла.

Не хочу нена'висті! Не можу! Грішу.
Бо в погляді твоєму тону. А спасти не прошу!

Я, наче хворий, як павший ангел.
Заради тебе - хоч бої без правил.
Я як слабак зізнаюсь, що ти виграла,
А ти - смієшся,- душу всю вирвала!

Не хочу нена'висті! Не хочу! Не вернеться!
Почуття всі стерти, але ж, блядь, повернуться..."

Стас з силою стискав мікрофон, вкладаючи у виконання те, що не міг сказати словами. Всі його почуття, емоції. Вони завжди виливалися в рядки пісень. Так йому було простіше. Ще з чотирнадцяти років.