Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

Бісеня не заперечувало — навпаки, довірливо обвило шию руками. Моріс виніс її з екіпажу. Вів'єн ішла слідом.

— Монсіре Морісе, а вам я снилася? — трохи насторожено запитала Жанетт.

— Так, — не став він брехати.

— Це був неприємний сон? Що я сказала?

— Правду.

— І ви все одно на мене не гніваєтесь?

— Хіба на правду можна сердитися?

— Матінка Ліліет теж так каже. Вона добра. Найдобріша в світі. І ви добрий, — з дитячою безпосередністю запевнила дівчинка. — А ще сильний. Найсильніший в світі!

У грудях народилося незнайоме щемливе відчуття.

— Тільки сьогодні з нами інша Матінка — Ізидора.

До цієї іншої Матінки у Моріса було багато питань. Щойно вона вийшла з притулку назустріч, він відразу ж запитав, чому не встежили за дівчинкою.

— Ви знаєте, що Жанетт — особлива дитина? Її не можна залишати без нагляду.

— Звичайно, знаю — я теж бачу сни. Але що я можу вдіяти? Я одна, а їх дванадцять, — виправдовувалася вона. — Кухарки у нас немає. Готувати доводиться мені. Як все встигнути? До вечора я з ніг падаю.

Вигляд у Матінки дійсно був виснажений.

— Ми просили у міського начальства виділити кошти на кухарку. Просили охорону або хоча б сторожа. Але відповідь завжди одна — грошей у міській скарбниці на це немає.

Гнати в шию треба таке начальство! Діти-сироти — це останнє на чому можна економити. Якщо до цієї хвилини у Моріса ще залишалися якісь сумніви щодо того, щоб стати градоначальником, то зараз вони остаточно розвіялися.

— Охорона і кухарка будуть, — пообіцяв він Матінці. — Я організую.

Вона недовірливо похитала головою. Мабуть, звикла до порожніх обіцянок, які ніколи не виконуються.

— Віднесіть Жанетт у кімнату відпочинку дівчаток, — попросила Матінка. — Зараз все одно вже час спати. А до ранку я постараюся знайти їй якесь взуття, — кивнула вона на босу ногу малятка.

Та винувато стиснула пальчики.

Моріс знав, що прирікає себе на дикий головний біль на найближчі день-два, але з того моменту, як його назвали найсильнішим, він відчував незрозумілу відповідальність, тому все одно сказав те, що сказав:

— Я забираю Жанетт під свою опіку на кілька днів, поки в притулку не буде організована надійна цілодобова охорона.

Він знав, що просто не зможе залишити дитину під наглядом Матінки, що падає з ніг від утоми. Будь-якому пройдисвітові не важко зайти в притулок і заподіяти малятку шкоду.

Вів'єн обвела його здивованим поглядом. Так, Моріс і сам собі дивувався. Скажи йому хтось ще сьогодні вранці, що він добровільно зголоситься добу няньчитися з дитиною, він би сприйняв таку заяву як невдалий жарт. Але ось ця дитина у нього на руках. І що ж ти будеш робити, Морісе? Ти ж жодного уявлення не маєш, як поводитися з дітьми. Наймеш няню?