Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

Розділ 36. Найсильніший у світі!

Яна відчула, як в одну мить похолодало. Здавалося, ніби з задушливого літнього вечора її перенесло в студену пізню осінь. Піднявся вітер, який продував наскрізь. Відчуття було настільки незатишним, що вона швидкими кроками пішла до екіпажу з дитиною на руках.

Яна заскочила всередину, посадила Жанетт на лавку і лише тоді перевела подих. Вона зрозуміла, що Моріс вирішив провести з громилом виховну роботу за допомогою темної магії. Напевно, на негідника чекають неймовірно жахливі відчуття, якщо навіть просто стояти неподалік було моторошно. Але в серці не виникло ані краплі жалю по відношенню до бородатого недоумка. Вміла б Яна насилати прокляття, сама б давно наслала. Яке-небудь хитромудро-каверзне. Як можна ображати маленьких?! Таку довірливу беззахисну дитину?

Яна ніжно притискала Жанетт до себе і шепотіла їй на вухо заспокійливі слова. Якого страху малятко натерпілося! І куди, скажіть на милість, Матінки дивляться? Чому не догледіли за дитиною, чому не захистили? Але картала вона не лише їх, але і себе. Якби вдалося зробити для Жанетт правильний артефакт, дитина б перестала снитися всім підряд і зокрема, таким ось кримінальним елементам.

Чи правильно Яна чинить, що поки нічого з дзиґою не робить, а просто тримає її під подушкою? Як довго ще потрібно її там тримати, щоб від неї з'явився хоч якийсь ефект? Яна сподівалася, що після повчальної бесіди з Морісом у громила пропаде бажання переслідувати Жанетт, але де гарантія, що який-небудь інший негідник не сповна розуму не заподіє їй шкоди?

Яна ще не знайшла відповіді на ці невеселі запитання, коли в екіпаж повернувся Моріс. Він виглядав абсолютно спокійно і незворушно — як зазвичай. У ньому не лишилося ані краплі від того розлюченого і обуреного Моріса, яким він був, коли рятував дівчинку з лап недоумкуватого бороданя.

— Більше він тебе не потурбує, — він глянув на дівчинку зовсім серйозно. Так серйозно, що вони обидві відразу повірили: і Яна, і Жанетт. — А тепер розкажи, де ти живеш. Ми відвеземо тебе до батьків.

Замість Жанетт відповідати Морісу взялася Яна. Вона повідомила, що дівчинка живе у притулку. Кучеру дали розпорядження їхати в потрібному напрямку, а Жанетт з усією дитячою безпосередністю почала розповідати Морісу про своє прокляття. Найжахливіше в світі.

Моріс мимоволі порівнював, якою дівчинка була в його сні і якою виявилася у реальному житті. Уві сні вона розмовляла як доросла. Вона ніби докоряла, що він не розповів Вів'єн про свою таємницю. Вона сказала те, чого сам Моріс не хотів собі говорити, змусила думати про те, про що він намагався не думати. Вона являється у снах, щоб сказати неприємну правду, від якої сама людина намагається сховатися. Дійсно, важке прокляття. Страшно уявити, з якими словами дівчинка з’явилася уві сні Херві, який за нею гнався. Моріс здогадувався, наскільки брудні справи можуть значитися за цим бандитом. Він знав його ще з юності. Вже тоді Херв водився з усяким непотребом. Їхня компанія займалася набігами на плантації. А потім вони і взагалі зайнялися перепродажем заборонених зіллів.

Моріс завжди відчував по відношенню до Херві неприязнь – для нього цілком звично було зачепити того, хто слабший. Але коли очам відкрилася премерзенна картина, як він з погрозами женеться за беззахисною дитиною, в Морісі сколихнулася вже не неприязнь. Темна моторошна лють вирвалася зсередини назовні. Таке не повинно було трапитися, адже всього кілька днів тому Моріс пройшов через вогонь очищення дамарійців, але, тим не менш, він не зміг утримати контроль над собою. Однак вперше Моріс не шкодував про те, що сталося.

— У нашому місті не залишилося, напевно, жодної людини, якій я не снилася, — ділилася з ним дівчинка. — А може, і в усьому світі.

Її зелені очі зметнулися на нього. Довірливі, хоча весь світ проти неї. Мабуть, лише діти вміють прощати несправедливість долі та чекати, що диво все одно станеться.

— Ніхто не любить, коли я снюся, — зітхнула дівчинка. — Але той бородатий монсір більше за всіх. Він знову підстеріг мене і погнався. Я тікала, а він кричав: "Уб'ю!".

Імовірніше, Моріс його вб'є. Здається, вдалося дуже дохідливо пояснити Херві, що він живий, поки не підходить до Жанетт ближче, ніж на гарматний постріл.

Моріс не вмів поводитися з дітьми. Якось жодного разу не доводилося мати такий досвід. Але йому хотілося знайти слова, щоб втішити дитину.

— Той монсір зрозумів, що був неправий. Ми з ним поговорили, і він попросив передати, що приносить тобі свої вибачення.

Моріс не знав, чи ті слова він добрав, але зауважив, що Вів'єн ледь помітно посміхнулася. Її усмішка йому теж була потрібна. Він бачив, як сильно вона засмучена через те, що сталося. А з недавніх пір, йому стало не подобатися, коли вона сумує.

Дівчинка на слова Моріса відреагувала несподівано. Її обличчя зробилося лукавим.

— Я бачила, як ви розмовляли, — зізналася вона і одразу ж додала: — Я знаю, що ви просили не дивитися, але я зовсім трішечки. Я лише один раз відкрила очі, і відразу закрила.

Як багато вона встигла побачити? Якось приятель, що обзавівся родиною та трьома дітьми, сказав про своїх нащадків зокрема і про дітей в цілому: не ведися на їхні милі личка — в кожній дитині живе чортеня, мета якого перевернути твоє життя догори дриґом.

— Монсіре, ви дамарієць? — підтверджуючи слова приятеля, запитало це невинне допитливе створіння.

— Звичайно, ні!

— А що це був за темний дим, якій огорнув бородатого монсіра?

Відповідати на питання, на щастя, не довелося. Екіпаж саме під'їхав до притулку і зупинився.

Моріс підхопив дівчинку на руки. Вийшло само собою, мимоволі. Маля було в одній сандалії. Другу загубило, мабуть, коли тікало від Херві. Морісу не хотілося, щоб дитина ступала по холодній землі босою ніжкою.