Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Крістіна

Я здивовано дивилася на Влада, не знаючи, що й казати. Чорт забирай, як він це робить? Я що, клята відкрита книга? Тому він так легко читає мене? Або... Або ж він украй проникливий. Що ж, треба віддати йому належне. Я думала, що він нізащо не здогадається про це, але мій план провалився. Вже вкотре...

— Чому ти думаєш, що я розлютилася на тебе? — запитую я його, намагаючись перевести тему, на що він похитує головою, ніби кажучи, що він так просто на це не поведеться.

— А хіба ні? Спочатку мені здавалося, що ти була щаслива, а потім усе змінилося, і ти стала такою сумною. Ти ж знаєш, що можеш поділитися зі мною цим, так?

— Ми не на клятому прийомі психолога, — бурчу я у відповідь, укотре намагаючись звільнити свої руки. 

— Ні, але мені здається, що ти, руденька, забила голову якоюсь дурницею, і водиш мене за ніс, вдаючи, нібито все добре. Але я знаю, що це не так. Розповідай, Лисенятко. Я чекаю... 

Гм, він серйозно думає, що я йому все розповім? Ось так просто?

— Справа не в тобі, Владе.
— Дай вгадаю... Справа в тобі? — гмикає він, стискаючи мою талію, а потім і зовсім забирається на мене, намагаючись при цьому не розчавити мене своїм тілом. Обхопивши моє обличчя своїми долонями, він нахиляється до мене так близько, що я майже відчуваю його дихання на своїй шкірі. Влад пильно дивиться мені в очі, і мені стає ніяково. Я хочу дивитися куди завгодно, але тільки не йому в очі. Але нічого не виходить... — Уся справа в тому, що я зупинився, так? Ти думаєш, що я не хочу тебе, що мені мало того, що між нами.

— Ні! — Хоча насправді мені хочеться сказати "так", погодитися з ним, але я ні за що в житті не скажу йому про це. 

— А мені здається, що так. Знаєш, є в мене одна здогадка... Ти думаєш, що ти не підходиш мені, я правий?
 
— Як на мене, це було очевидно від самого початку... - тихо кажу я у відповідь, від чого він ніжно хапає мене за підборіддя, змушуючи подивитися на нього.

— Ти помиляєшся.

— Ні, не думаю.

— Ти думаєш, що я намагаюся тебе обдурити? Що я такий самий виродок, як і мій батько? Так ти про мене думаєш?

— Я вже не знаю! Я нічого не знаю... — Самотня сльозинка біжить по моїй щоці, і він ловить її подушечкою великого пальця.

— Я б нізащо так із тобою не вчинив, Крістіно! Те, що ми не спимо з тобою, як годиться чоловікові й дружині, зовсім не означає, що я не хочу тебе. Бо якби це було не так, я б не залишався тут щоночі з тобою... Прокляття! Я ледве стримуюсь, щоб не накинутися на тебе, варто тільки тобі з'явитися у своїй клятій піжамі. Ти навіть не уявляєш, скільки разів на день мені доводиться приймати душ, щоб зняти  напругу, коли ти миготиш перед моїми очима. І якщо ти думаєш, що не приваблюєш мене тільки тому, що не маєш вигляду якоїсь худорлявої супермоделі, яка ходить по подіуму в дорогому вбранні, то ти помиляєшся, руденька. Я вже не раз говорив тобі про те, яка ти приваблива. Мені не важлива думка інших! Мені плювати на тих, хто думає інакше.

— Але мені ні! Мені не начхати!

— А мало б. Ти занадто приймаєш все близько до серця, Лисенятко. Я люблю тебе такою, яка ти є. Коли ж ти це вже зрозумієш? 

— Я тобі не вірю. Ти говориш це тільки тому, що хочеш втертися в довіру! Ти... Звідки мені знати, що ти не в змові з батьком?

— Хочеш правди?

— Так!

— Якби я справді обманював тебе, то наступного дня після нашої шлюбної ночі, коли зґвалтував тебе, я б розповів про все батькові. Твій контракт був би порушений і ти б втратила все. Це досить чесна відповідь для тебе, Лисенятко?

Я ніби дивлюся на нього по-новому. Мені навіть на думку не спадало, що насправді Влад міг не проінформувати свого батька про те, що трапилося з нами тоді, в нашу першу шлюбну ніч. Я думала, раз його батько погрожував мені, то Влад був у курсі того, що сталося. І я не знала, чи були його слова правдою, або ж він просто до біса добре грав свою роль, догоджаючи своєму батькові, щоб той не залишив його без грошей.
 
— Так. Думаю, так, — спантеличено бурмочу я, дивлячись йому в очі, все ще розмірковуючи над тим, що він мені сказав. Що ж, якщо він усе ж таки й вдає, що намагається бути зі мною милим, то в цю гру можуть грати двоє. Тому, власне кажучи, я сказала те, що він хотів почути. Але в глибині душі я все одно ще не довіряла йому до кінця.

— Мені здається, що... — він замовкає, а потім важко зітхає, немов усвідомлює, що я не повелася на все те, що він зараз мені сказав. — Утім, знаєш, буде краще, якщо ми проведемо якийсь час порізно. Думаю, тобі потрібен час, щоб усе обміркувати. Мені все ще здається, що ти мені не віриш, нехай від цього й боляче. Так буде краще... — Влад розв'язує мої руки, а потім просто одягається і йде з кімнати, захопивши із собою мобільний. Я в шоці дивлюся йому в слід, і розумію, що він просто пішов.

Чорт забирай, невже він просто взяв і пішов? 

Через годину я встаю з ліжка і йду на кухню, дорогою заглядаючи в кожну кімнату. Жодних ознак того, що Влад вдома. Він кудись пішов... Що ж, можливо, це на краще. Мені справді потрібен час, щоб усе обміркувати.

У Влада, як і в мене, теж були свої секрети, про які він мені не розповідав. Звідки я це знаю, запитаєте мене ви? Ну, якщо вже на те пішло, я найняла приватного детектива, щоб той стежив за ним. І знаєте, що? Насправді Влад кілька разів зустрічався зі своїм батьком після того, як між нами виникали якісь сварки. І все це наводило на думки про те, що він просто вдавав, що дбає про мене, і намагається бути хорошим чоловіком. Але чи було так насправді чи ні, я не знала.