Читати книгу - "Без зобов'язань, Аріна Вільде"

Бекон потріскує на сковороді, я стою біля плити і готую сніданок для нас із Авророю. Сьогодні дозволяю собі зробити вихідний та не з'явитися в офісі.

Насправді я шалено втомився від усього, а кошеня відмінний спосіб відволіктися від проблем і розслабитися.

Я все ще не впевнений, що варто було ось так зриватися. Адже вирішив твердо, що дам їй спокій, але спокуса занадто велика. Тягне до неї шалено. Жодного разу такого не було. Навіть Лєра, про яку я майже не згадую з моменту знайомства з Авророю, не викликала в мені таких почуттів.

І мені варто було б насторожитися, щоб не зробити помилок, але я пускаю все на самоплив. Жити за правилами – це не про мене. Про які взагалі правила може йти мова, якщо батько мій здох на зоні? Бабця звичайно ж підчистила всі згадки про цей «прикрий інцидент» у біографії нашої ідеальної та впливової родини, але з моєї пам'яті нічого не стерти.

Від приготування сніданку мене відволікає телефон. Дмитрук - остання людина, з якою мені хотілося б розмовляти з самого ранку.

Я намагаюся його ігнорувати, але той не здається. Після шостого дзвінка доводиться взяти слухавку.

- Що змусило вас дзвонити мені так рано? - Запитую втомлено, дістаю з шафи дві тарілки і відключаю плиту. Зараз знову про передвиборну кампанію заливатиме.

Але на цей раз я помиляюся.

- Доброго дня, любий зятю, - його тон мені зовсім не подобається. Що цього разу вигадав? - Ти, напевно, ще не відкривав новини, хоча мої люди вже встигли все підчистити, поки ти спав.

- Які ще новини? Давайте без загадок.

- Репортери зняли, як ти з моєю донькою в готель заходиш. Я радий, що Аделіна тобі сподобалася, але, як батько, я обурений тим, що через тебе ідеальна репутація моєї дочки зруйнована. Знаєш, під якими заголовками вийшли сьогоднішні газети? Донька магната Дмитрука таємно зустрічається у номері готелю зі спадкоємцем імперії Желєзнових.

- Стоп, - обриваю його полум'яний спітч, не розуміючи якого біса взагалі відбувається. - Який готель? Про що ви взагалі? Я до вашої дочки і пальцем не доторкнувся. Ми з нею взагалі двічі бачилися у цьому житті.

- Ти мені не бреши! — скрикує так, що у вухах брязкотіти починає. — Ти мужик дорослий, тож умій відповідати за свої вчинки. Пропоную обговорити дату весілля.

- Ви у своєму розумі? Краще з донькою своєю розберіться, — дратуюся ще більше, розуміючи, що мене вкотре намагаються заарканити, — нехай розкаже з ким вона там зустрічалася за вашою спиною, а мене в це лайно не вплутуйте. Ми що у середньовіччі, де головна якість майбутньої нареченої – її невинність? Вона дівка у вас доросла, нехай розважається доки незаміжня.

- А я й спитав її. І вона твердить, що в готелі зустрічалася з тобою. І неодноразово. Сказала, що ви сподобалися одне одному. Інформацію, яку журналісти нарили я теж перевіряв, номер у тому готелі і справді на тебе заброньований. І дочку мою персонал по фото впізнав. То що це виходить, ти дочці моїй голову запудрив, щоб під спідницю до неї залізти? Я таке не прощаю, Даміре. Вона моя єдина дочка і я…

- Я передзвоню вам, - скидаю виклик, не в змозі більше вислуховуватися цю маячню і одразу ж у телефонній книзі намагаюся знайти номер Аделіни.

Мене трясе від люті. Що ця сімейка придумала, чорт забирай? Мені зараз же потрібні пояснення.

Розумію, що, швидше за все, не зберіг номер дівчини, тому набираю свого помічника.

– Номер доньки Дмитрука мені. Зараз же.

З силою стискаю в руці телефон, витріщаюся через вікно у двір, обмірковуючи ситуацію і пропускаю момент, коли в кухні з'являється Аврора. Вона підходить до мене ззаду, обіймає за пояс і я різко обертаюся.

- Все добре? - Запитує в мене. - Ти якийсь напружений.

- Все чудово, - цілую її коротко, розглядаю заспане обличчя та багряні сліди нашої пристрасті на її шиї.

Вона у моїй білій сорочці, виглядає апетитно. Якби не цей чортів Дмитрук, ранок міг бути кращим за останні місяці. Мені важко вдається стримувати емоції перед нею.

- Можеш накрити на стіл, будь ласка? У мене важливий дзвінок, я за хвилину до тебе приєднаюся.

- Добре, - киває Аврора і ми роз'єднуємо наші обійми.

Я поспішаю вийти надвір. Не хочу, щоб Аврора почула щось про цю ситуацію з Аделіною. Зрозуміє неправильно, тут навіть гадати не потрібно.

Пробігаюсь поглядом  по статті, якою мені Дмитрук надіслав, і рівень моєї агресії сягає свого піку. Чомусь у мене виникає відчуття, що дочка з батьком діють разом. Вирішили розширити сферу свого впливу за рахунок об'єднання двох сімей? Ну вже ні, я цього не допущу.

На фото справді я заходжу до готелю. Того самого, де Аврору зустрів і де так часто зупинявся. І фото Аделіни біля ліфтів. Є ще одне, де вона з чоловіком якимось цілується, але обличчя його не видно. З першого погляду можна було б сказати, що це я, ось тільки я віддаю перевагу костюмам і стриманому повсякденному вбранню, а цей немов підліток одягнений.

Я згадую ще дещо. Коли Аделіна була в моєму офісі і ми обговорювали ключові пункти співпраці, вона попросила мого помічника забронювати номер у готелі. У неї справи якісь у центрі були, і вона не хотіла повертатися додому через все місто. Я їй тоді щедро дозволив своїм номером скористатися і це, схоже, зіграло зі мною злий жарт.