Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 66.

Мабуть, Томас вивів Савану з ресторану і повіз додому, а я, поки збиралася, вмовляла себе в тому, що моє завзяття повернутися до себе додому полягало тільки в тому, що я турбувалася про сестру. Мене ж не могло хвилювати те, що Томас зараз знаходився в моїй квартирі! Не повинно було! Але, на жаль, я повинна була зізнатися хоча б самій собі, що це мене ще і як турбувало. Та я місця собі не знаходила від цих думок.   

  

- Так, пити вона не вміє, всього пару коктейлів і такий ефект, - Тео відвів очі вбік, і я вкотре переконалася в тому, що мала рацію. Він її споїв і намагався щось з'ясувати. Але, судячи з того, який він був розслаблений і те, що був готовий відпустити мене до себе у квартиру, він не дізнався від моєї сестри нічого, щоб могло б його насторожити.   

  

Розплатившись, ми вийшли з ресторану і попрямували до його машини.Тео галантним жестом відчинив дверцята і допоміг мені сісти. Чого-чого, а вміння ефектно доглядати у нього було не відняти.   

  

Їхали ми практично в повній тиші. Чоловік робив мляві спроби почати розмову, але, бачачи по моєму обличчю, що співрозмовник з мене був так собі, в підсумку просто включив спокійну музику і припинив нав'язуватися.   

  

- Я піду, - я схопилася за ручку дверцят машини, коли ми під'їхали до мого дому, але Тео зреагував швидше і притягнув мене до себе.   

  

- Я, як мінімум, заслужив поцілунок, - Тео потягнувся до мене, дійсно розраховуючи на подяку. В його розумінні, він і так себе повів неймовірно стримано і спокійно.   

  

- Ти позбавляєш мене власної ініціативи, - мені вдалося відвернутися в останній момент і його губи ковзнули по моїй щоці.   

  

- Ти про що? - Чоловік почав злитися, а я зрозуміла, що буду відчувати себе повним лайном, якщо зараз дозволю себе поцілувати. Я так не могла, це було вже проти будь-яких норм моралі.   

  

- Ми, здається, поговорили про те, що ти будеш терплячий, але зараз своєю наполегливістю ти сам зіпсував прощальний поцілунок, - потрібно було якось згладити ситуацію, тому я злегка посміхнулася і побачила, як чоловік зціпив зуби.   

  

- Олівія, - почувся застережливий рик.   

  

Трохи нахилившись, я потягнулася до нього, доторкнулась губами до його шиї, піднялася трохи вище до його вуха й прошепотіла:   

  

- Невже ти такий нетерплячий, що не зможеш дочекатися, коли сама буду до тебе приставати? - На цих словах я посміхнулася ще більше і різко відсторонилася від нього.   

  

- Ти мене доведеш, - прогарчав Тео, а я послала йому грайливий поцілунок і швидко скориставшись шансом вийшла з авто.   

  

Господи, невже я і справді стала невиліковна хвора Томасом, якщо тільки що особисто відправила Тео додому, щоб скористатися маленьким шансом на те, що, можливо, хлопець все ще був у моєму будинку? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно