Читати книгу - "Донька пастора"

вони на зубок засвоїли їх розв’язання, а тоді, поки вони ще не встигли все забути, включаєте ті самі задачки в «екзамен з арифметики». І так з усіх предметів. Результати екзаменів, звісно, надсилалися додому, на огляд батькам. Поки Дороті під диктування місіс Кріві заповнювала триместрові табелі, вона стільки разів виводила слово «відмінно», що у неї аж букви почали плутатися і під кінець виходило вже щось таке: «відімнно», «вдімінно», «внімідно».

Останнього дня у класі стояв страшенний гармидер. Навіть наскоки місіс Кріві не могли приструнити дітей. До полудня нерви Дороті були геть розхитані, і місіс Кріві дала їй «прочухана» у присутності семи дівчат, які залишалися в школі на обід. У другій половині дня галас тільки посилився, аж нарешті Дороті здалася й зі сльозами на очах почала благати дітей припинити бешкетувати.

— Дівчатка! — намагалася вона перекричати їхній вереск. — Будь ласка, годі, прошу вас! За що ви так зі мною? Хіба я таке заслужила?

То була фатальна помилка, звісно. Ніколи, ніколи, ніколи не варто покладатися на милість дитини! На мить у класі все стихло, а тоді одна з дівчат гучно й глумливо викрикнула: «Міл-лі!» Уже наступної миті увесь клас, навіть дурненька Мейвіс, почав скандувати: «Міл-лі! Міл-лі! Міл-лі!» І тут у Дороті щось надламалося. Вона завмерла, вибрала серед учениць ту, яка репетувала найголосніше, підійшла до неї і зі всієї сили відважила їй ляпаса. На щастя, дівчинка була із «середніх платників».

6

У перший же день канікул Дороті отримала листа від містера Ворбертона.

«Моя люба Дороті, — писав він, — чи, може, мені варто називати тебе Еллен, бо, як я розумію, у тебе тепер нове ім’я? Ти, мабуть, вважала мене безсердечним бовдуром через те, що я не написав тобі раніше, але, запевняю тебе, ще якихось десять днів тому я навіть чути не чув про нашу так звану „втечу“. Я увесь цей час був закордоном, спершу подорожував Францією, а потім подався до Австрії та Риму і з відомих тобі причин усіляко уникав товариства моїх співвітчизників. Їхня поведінка і вдома викликає в мене огиду, а в інших країнах мені за них робиться страшенно соромно, тому під час своїх подорожей я стараюся видавати себе за американця.

Коли я повернувся до Кнайп-Гілл, твій батько відмовився зі мною зустрітися, але мені вдалося випросити твою адресу та нове ім’я у Віктора Стоуна. Дав їх він мені вельми неохоче, з чого я можу судити, що він, як і всі решта у цьому гнилому містечку, все ще вірять, що ти в чомусь провинилася. В історію про те, що ми з тобою подалися в любовну мандрівку, здається, ніхто вже не вірить, але люди мають підозру, що ти щось-таки втнула. Молода жінка так раптово покинула дім — отже, тут не обійшлося без чоловіка; так уже працюють ці провінційні уми, сама знаєш. Хочу тебе запевнити, що я все ревно заперечував і відстоював твоє добре ім’я як тільки міг. Ти будеш рада почути, що мені навіть вдалося загнати в кут цю стару відьму, місіс Семпрілл, і тоді я вже висловив їй усе, що про неї думаю. Можеш собі уявити, виглядало це все доволі грізно, але та жінка — породження диявола. Усе, чого мені вдалося від неї домогтися, так це лицемірних схлипувань а-ля „бідолашна, бідолашна Дороті“.

Як я чув, твій батько за тобою сумує і радо прийняв би тебе назад, якби не скандал. Схоже, відколи ти пішла, йому ще жодного разу вчасно не подали сніданку. Якщо хто спитає, він каже, що ти „поїхала підправити здоров’я після хвороби, а тепер отримала місце у престижній школі для дівчаток“. Ти не повіриш, що ще з ним сталося. Він був змушений розплатитися з усіма своїми боргами! Кажуть, усі його кредитори зібралися докупи і провели мало не мітинг на подвір’ї пасторового дому. Хто б міг подумати, що таке станеться при нашому єпископаті, але, зрештою, ми живемо в демократичні часи! Вочевидь, ти єдина вміла стримувати торгівців.

А тепер розповім тобі мої новини...»

Тут Дороті пошматувала листа, розчарована і навіть трохи роздратована. «Міг би виявити трохи більше співчуття!» — думалося їй. Це дуже схоже на Ворбертона: спочатку втягнув її в неприємності — адже у всьому, що сталося, є його вина, — а тепер так легковажно до цього всього поставився. Та коли вона все як слід обміркувала, то зняла з нього звинувачення у безсердечності. Він зробив усе, що було в його силах, аби допомогти їй, і вона не може очікувати, щоб він співчував їй через біди, про які нічого навіть не знав. Окрім того, його власне життя було суцільною вервечкою обурливих скандалів; йому, мабуть, і невтямки, наскільки серйозним скандал може бути для жінки.

На Різдво Дороті написав батько, ба більше, надіслав навіть різдвяний подарунок — два фунти. З тону його листа відчувалося, що він уже пробачив Дороті. За що саме він їй пробачав — невідомо, адже невідомо, що саме вона зробила; та все ж він їй великодушно пробачив. Починався лист з поверхових, але цілком добродушних розпитувань. Пастор сподівався, що їй подобається нова робота. Питав, чи зручні у школі кімнати і чи приязно до неї ставляться решта педагогів? Він чув, що тепер у школах інші порядки, зовсім не ті, що років сорок тому, коли він ще був молодим. От тоді-то... і так далі. Дороті зітхнула: батько не мав ані найменшого уявлення про умови, в яких вона жила. Коли мова заходила про приватну школу, йому уявлявся Вінчестер, його колишня школа; він не міг собі навіть уявити таку діру, як «Рінгвуд-хаус».

Далі пастор у буркотливій манері перераховував усі негаразди, які його опосіли. Скаржився, що забагато хвилюється і забагато працює. Кляті церковні старости не дають йому продиху, вічно в них як не одне, то друге; Проггетт діймає своїми скаргами на просілу підлогу у дзвіниці; а служниця, яку він найняв працювати кілька годин на день, щоб допомагати Еллен, виявилася геть безрукою і примудрилася розбити ручкою від мітли циферблат великого підлогового годинника в його кабінеті — і так далі, і тому подібне на кількох сторінках. Кілька разів, ніби між іншим, він згадував, що йому не вистачає Дороті і її допомоги; але не пропонував повернутися додому. Вочевидь, її досі потрібно було ховати подалі від людських очей, ніби скелет у замкненій шафі, що в підвалі.

Коли Дороті прочитала листа,