Читати книгу - "Темні таємниці"

поклала недопалок у смітник поруч із лавкою. – Йому лікарі вже ставлять діагноз. Він, до речі, ні від чого не відмовляється. Де два трупи, там і чотири. Ніхто не питає. Як поліція і слідство вирішать це питання, мене, чесне слово, не хвилює. Я втомилася, Вадиме, дуже втомилася. Хочу, аби все скінчилося.

– І готова прийняти угоду?

– Готова! – сказала виклично. – Уяви собі, готова. Мертвих не повернеш. Тіла знайдуть, повернуть рідним, хай зниклі безвісти будуть поховані як слід. Я сумую разом із іншими, та давай так: нехай кожен ховає своїх мерців. А живі хай живуть. Це я про себе, Яну… Про тебе. Стара лікарка отримала Божу кару. Піщане лишиться там, де стоїть, краще йому вже ніхто в цьому світі не зробить. Гнатюк та його банда сядуть.

– Відповідатимуть не за все.

– Це щось змінить? Вадиме, це справді нічого не змінить!

– Усе через шістьох персон, яких краще не чіпати й узагалі лишити в спокої.

– Не краще. Безпечніше.

– Ти відчуваєш небезпеку, Ольго? Тобі погрожували? Із тебе силою взяли слово не рухати справу далі й прийняти, як є?

– Ні, – вона сумно хитнула головою. – Мені пояснили. А я – не дурна. Ще раз кажу: Яна жива. Подібне більше не повториться в Піщаному, просто нема кому цим займатися. У Шацьку вже оновили поліцію майже на сімдесят відсотків. Якої справедливості ти ще хочеш?

– Не знаю.

Чотар зараз говорив чесно.

Він не знав відповіді.

Її не було – такої, яка б усіх задовольнила.

– Вирішувати тобі, – промовив нарешті.

– Я вже вирішила, – Ольга витягла нову цигарку. – Знаєш, тут якось подумала кинути курити. Навіть потерпіла півдня. Потім прийшло інше: здоровий спосіб життя не завжди корисний. Яна – тому приклад.

– Не все, у що ми віримо, правильно. Це хочеш сказати?

– Саме так, – сказала Ольга. – Особливо коли йдеться про віру в повну справедливість. Вона, справедливість, різною буває.

– Та знаю. Мені б не знати.

Вадим Чотар не думав, що посміхнеться у відповідь на легку посмішку Ольги Барви.

Але посміхнувся.

м. Київ

березень-травень 2018 року

1

Водиш, щоб мені не було нудно (діал.).

2

Роман колумбійського письменника Габріеля Гарсія Маркеса, виданий 1975 року. Розповідає про тривале панування Великого Диктатора та самотність абсолютної влади. Прообразом Генерала автор зробив одразу кількох реальних диктаторів

3

Дятел (діал.).

4

Диво-Жінка (Wonder Woman) – персонаж коміксів видавництва «DC Comics». Уперше з’явилася в грудні 1941 року, за сюжетом – принцеса амазонок, яка брала участь у боротьбі з німецькими нацистами. Персонаж діє вже більше 70 років, доєднавшись до когорти супергероїв-чоловіків, створених цим видавництвом.