Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

   Після кожного разу в мене страшенно боліла голова, але лише в одинадцятий раз я впорався із завданням. Щоправда, як виявилося пізніше, у цьому була винна Ліка. Вона відключила можливість використання ШІ на тренувальних польотах. 

     Це було зроблено спеціально, щоб я отримав кращу практику. З ШІ усе виявилося б у рази простіше. Адже як би ти не прискорювався, але у швидкості реакції та швидкості розрахунків з ШІ не зрівняєшся.

     Взагалі ШІ дуже сильно полегшував управління кораблем, адже він його брав на себе. Необхідно було лише дати завдання, і все, ШІ прорахує мільйони варіантів і вибере найбільш підходящий варіант дії. А то й сам зрозуміє, що необхідно зробити раніше, ніж отримає наказ.

     Наприкінці тренувань Ліка ввімкнула все таки ШІ і я з легкістю міг виконувати раніше нездійсненні для мене завдання. Навіть не знаю з чим порівняти управління за допомогою ШІ, він просто сам пропонував той чи інший варіант дії. 

     Я ж лише вибирав найбільш підходящий. Я, чесно кажучи, зрозуміти не можу, чому всі кораблі не літають зараз під управлінням ШІ. Адже людина лише гальмує роботу ШІ. Але я не знаю, чому стоїть заборона на управління ШІ кораблем за відсутності людини, найімовірніше, щось сталося в минулому, що заборонили літати ШІ без контролю людей, але мені про це не відомо.

      Вивантаживши Лаурит на базі, точніше вивантажили ми тільки дев'яносто кубів, десять же ми залишили для чогось на кораблі, ми вирушили до кают-компанії бази, щоб обговорити наші подальші плани.

     Взагалі вся операція з вилучення лауриту була якоюсь дуже простою. Було відчуття навіть, що вона відбувалася не в реальності, а в якійсь комп'ютерній грі. Прийшли вирубали міною, зібрали хабар і пішли, але ж реальної небезпеки для нас не було ніякої. Підозрюю, що зазвичай це не так легко відбувається, і це все завдяки мінам Ліки.

     Не знаю скільки часу витратила Ліка на будівництво цього притулку. Але виглядає це все грандіозно. Але ж вона всім цим займалася сама, щоб ніхто не знав про місцезнаходження бази. 

    Виходить, у неї є вивчені бази з будівництва та архітектури, з техніки та багато інших. Хоча чого дивуватися, варто згадати скільки їй років і все стає зрозумілим. Нормальні розумні намагаються не зупинятися у своєму розвитку все життя. Адже було помічено вченими за відсутності розвитку за інших рівних розумний живе відсотків на двадцять менше. Так що Ліка була висококваліфікованим фахівцем у багатьох галузях.

    —  Засідання ордену мрійників оголошую відкритим,- пожартувала Ліка.

    —  Знову твої дурні жарти,- скривився я на слова Ліки. Хоч вона і вирішила нам допомагати у здійсненні наших цілей, але все одно не втрачала можливості пройтися по нас якимось уїдливим жартом. 

    —   А чому б нам справді так не назвати себе? -- раптом абсолютно серйозно вимовив Ріг.

    —  Поясни? -- запитав Невіс у Рога.

    —  Дивись, рано чи пізно ми вийдемо на люди і нам якось необхідно буде назвати наше об'єднання. Орден звучить з деяким релігійним нальотом, а тому нас не сприйматимуть серйозно до самого останнього моменту, коли це вже буде пізно. Та й сама назва орден мрійників, звучить дуже непогано. Адже ми дійсно хочемо здійснити свої мрії. То чому б нам так не назватися.- вимовив Ріг.

    —  Я з тобою згодна, нам слід якось назвати наше об'єднання, але щодо того, що нас будуть недооцінювати, ти неправий. Здебільшого це робитимуть зовсім недалекі особистості, і нам від недооцінки таких особистостей буде не гаряче не холодно... -- вимовила Ліка.-- Але загалом я не проти назвати нас орденом, причому офіційно. У більшості держав релігійні об'єднання, які змогли довести істинність своїх вірувань, мають податкові послаблення. Здебільшого щирість вірувань доводиться парою мільйонів кредитів відповідальним особам.

    —   Тоді голосуємо за те, щоб назвати нас орденом мрійників,- виголосив я.

    —  Згоден, згодна,- пролунало від моїх друзів.

    —  Тепер офіційно оголошую про відкриття засідання ордену мрійників,- виголосив я урочистим голосом, одночасно транслюючи через гучний зв'язок урочисту музику.

    —  Почну говорити я,- після закінчення звучання музики вимовила Ліка,- Зараз у нас на руках є близько двадцяти мільйонів кредитів, якщо продавати лаурит офіційно. 

    —   Я б не ризикував офіційно продавати його,- вліз у промову Ліки я.

    —  Якраз, я вважаю, що на такий нахабний грабіж ніхто закривати очі не буде. І нас зараз будуть розшукувати по всьому прилеглому космосу,- зробивши ковток тонізуючого напою, вона продовжила,- Через чорний ринок продавати таку кількість лауриту теж не бажано. І що ж нам залишається? - запитала вона в нас.

    —  Нам потрібен хтось, хто зможе прикрити нас від гніву друзів Вогана,- після хвилинної паузи сказав я.

   —  Ти дивись дикун, а розумієш ці моменти.- знову пожартувала Ліка,- Ти маєш рацію, нам зараз необхідно під когось прогнутися. І взагалі чи варто це робити, а якщо варто, то під кого? -- вимовила Ліка і почала дивитися на нас.

   —   Я ж бачу, у тебе вже є готове рішення,- вимовив я.

    —  А подумати самостійно? -- трохи образилася Ліка, але продовжила,- Зараз ми всі можемо почати життя з чистого аркуша.  Захистити нас можуть великі кримінальні структури або ж держструктури. Звичайно, різні корпорації також мають достатню силу, але вони мало чим відрізняються від кримінальних структур.

    —  Пропонуєш прийняти громадянство якоїсь держави? - запитав Рог.

    —  Так, причому подалі звідси.- підтвердила вона,- Є така держава під назвою Тріон.

    —  Щось я навіть не чув про таку державу,- із сумнівом вимовив Троді.

    —   А ви навряд чи могли чути про нього. Тріон це невелика держава, що знаходиться всього в п'яти тисячах світлових років від кордонів центральних світів. Саме цю державу використовують багато корпорацій центральних світів для продажу сучасної техніки в більш відсталі держави. Та що там казати, вся держава Тріон не налічує і вісімдесяти мільярдів населення. - сказала Ліка.