Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

— Я з вами цілком згодна. Вчора я зустріла нашого скульптора і зробила йому зауваження щодо деяких листків на яблуні, встановленій нещодавно в саду: вони були надто грубо виконані, в них не відчувалося легкості та грації. Так цей нахаба посмів сказати мені, що це його робота, і він сам вирішить як її робити. Ви уявляєте?

Всі жінки обурено пирхнули й похитали головами.

— Коли скульптором був Габріель, у його статуях відчувалася душа, випромінювалося життя, а тепер якісь обрубки каменю та мармуру розкидані серед справжніх шедеврів. Простолюдини не повинні бути причетними до створення прекрасних речей. Хіба здатні на це люди, які не мають манер і справжньої шляхетності, що передається з покоління в покоління з молоком матері? Їхнє справжнє покликання – вирощувати овочі та орати землю на полях. І якщо зараз немає рослин, нехай шукають їх де завгодно, а нам віддадуть наші заняття.

Джейн була вражена почутим. Шляхетні дами скаржаться на простолюдинів через те, що вони забрали їхню роботу. Ось уже не подумаєш, що подібні леді так само сумують за роботою, як і пересічні мешканці.

— Та що вже простолюдини! — до гурту жінок раптово і зовсім непомітно, ніби виникла з повітря, приєдналася Леді Карга. Думки Джейн перервалися, і вона відчула, як на лобі виступив холодний піт. — Ви не бачите справжньої небезпеки нашого суспільства – “людей зеленої води”. Поки ми мріємо забрати ремесло у простолюдинів, ці недолюди намагаються забрати в нас саму Мати Природи, — леді Карга підняла вгору свій гачкуватий палець, закликаючи всіх до підвищеної уваги. — Ще вчора Козлоноге чудовисько прорвалося до храму, а завтра всі ми прокинемося і побачимо замість своїх ніг брудні копита. — ”Найкмітливіша” голосно скрикнула. Всі інші жінки уважно слухали Леді Каргу і поступово все більше задкували від місця, де стояла Джейн. Сама Джейн не знала, куди їй подітися.

— І що важливо, — продовжувала мерзенна стара, — найбільша небезпека завжди походила з інших світів. Батько був лише винятком, а решта приносили лише біди на наші землі. І головне лихо пригрілося зовсім недалечко від нас, - Карга різко повернулася в бік Джейн, і пішла прямо на неї, спрямувавши свій гидкий палець точно їй в обличчя. Джейн вп'ялася пальцями у свій келих, не знаходячи іншої фізичної опори та намагалася переконати себе, що це лише бабуся, яка занадто багато базікає. Але Леді Карга в цей момент була така схожа на відьму з фільмів жахів, що Джейн захотілося тікати й кричати від страху.

— Ми мали відразу зрозуміти, що з нею щось не так. Вона каже, у людей в її світі болить серце, — леді Карга кинула людям багатозначний погляд, натякаючи, що це сама Джейн, робить так, щоб у людей боліло серце. — Вона ходить у чоловічих штанах. І нарешті – вивела Козлоногого із сірого будинку і привела до храму!

Джейн, під лютим поглядом старої, не встигла помітити, як навколо її затишного куточка зібралися практично всі дами та вельможі, а решта уважно слухали, стоячи на віддалі. Ніхто так і не наважився висловитися дівчині, і всіх дуже цікавило, як Леді Карга з'ясує з нею стосунки за всіх. Джейн згадала, як одного разу в будинку її батьків вимкнули світло і її домашній папуга забився в кут, тоді як улюблена кішка все ближче підходила до цього куточку, бажаючи напасти, не даючи пташці можливості відходу. Зараз Джейн почувала себе тим самим папужкою, з усіх сторін оточеним одним величезним котом.

— Пані та Панове! — ось стара якраз помітила, що зібрала навколо себе чималу публіку і почала кричати на весь зал. — Вам не здається, що наш король не вживає певних заходів? Я бачу зараз перед собою чудовисько, яке наш правитель і захисник не потрудився знищити.

Зал одноголосно ахнув. Адже Карга фактично пропонувала вбити Джейн, а, у світі без насильства, смерть людини, мабуть, нікому навіть на думку не могла спасти. На жаль, до одного мешканця Айронвуда ця думка таки прийшла. І леді Карга сміливо озвучила її решті.

— Не хвилюйтеся шляхетні пані та панове, як і ви, я також бачу, що вона прибула до нас під личиною людини, і ми не можемо по-справжньому знищити її. Але ми можемо кинути цю дівку до в'язниці на всеньке її життя. Діян уже просив короля розібратися, але сталася якась затримка. Я обов'язково обговорю з королем цю проблему, ви можете не хвилюватись. Ми разом з вами врятуємо Айронвуд, а поки що, я раджу вам не наближатися до неї, не заводити навіть бесіди, щоб уникнути руйнувань і бід. Я бачу, - Карга пильно подивилася на Джейн, - червоне світло в її очах, я бачу маленькі роги, що пробиваються на її голові, вона прийшла, щоб дати "людям зеленої води" силу та владу. Впевнена – ми ще побачимо її справжнє обличчя у прямому значенні цього слова. Вона така сама каліка, як усі ці протиприродні істоти, і якою б магією вона це не приховувала - правда спливе назовні.

В кінці свого полум’яного монологу Леді Карга гордо пішла із зали у невідомому напрямку. Джейн, схвильовано потираючи руки, окинула поглядом присутніх. Вона була готова до нападів і з їхнього боку. Дівчина вже чула у своїй голові нерозбірливі прокльони компанії, що зібралася у великій залі, але чомусь цього так і не сталося насправді. Усі розгублено почали розбрідатися залом і повертатися до своїх бесід. Джейн розслаблено видихнула і різко перевернула в рот свій келих. Він виявився зовсім порожнім. Мабуть, вона й не помітила, як осушила його до дна, в жахливому наступі старої. Дівчина озирнулася в пошуках слуги з вином, не знаючи, як реагувати на те, що ніхто, крім Карги, не кинувся на неї з прокльонами, як з-за її спини показався Маркус. Він простяг Джейн повний келих:

— Вітаю, давно тебе не бачив.